Наші досягнення в рамках Всеукраїнського проекту "Освіта для сталого розвитку в дії"

План роботи творчої групи з проблеми

“Формування екологічно, економічно й соціально – доцільної поведінки та здорового способу життя дошкільників у контексті сучасних завдань випереджаючої освіти для сталого розвитку ”

Матеріали педагогів  для ІІІ Всеукраїнської науково - практичної конференції "Філософія, теорія та практика випереджаючої освіти для сталого розвитку". Грудень, 2017р

М.М. Євич

РЕАЛІЗАЦІЯ МОДЕЛІ УСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ    В ДНЗ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ СТРАТЕГІЙ І УЧАСТІ ПЕДАГОГІВ ДНЗ У ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ ПРОЕКТІ «ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ»

Дошкільний вік — період, коли в дитини формуються уявлення про навколишній світ, явища суспільного життя, взаємини між людьми. Вступаючи у життя, малюки мають засвоїти багато правил, які склалися в суспільстві.Саме на дошкільний заклад покладається виконання замовлення сім'ї щодо формування соціального досвіду вихованців: з одного боку, діти мають набути навичок та практичних умінь для соціальної адаптації, а з іншого — навчитися вирізняти себе з-поміж інших, відстоювати свою індивідуальність, "не розчинятись" у групі однолітків.

У доступній формі вихователі КДНЗ №22 «Усмішка» ознайомлюють вихованців із законами гуманного ставлення до людей, нормами поведінки в суспільстві, правилами бережливого ставлення до природи, своїх речей, предметів побуту, керуючись рекомендаціями Базового компонента дошкільної освіти України та Законом України "Про дошкільну освіту".

Модель соціалізації особистості в дошкільному дитинстві обіймає три етапи: адаптаційно-орієнтаційний, конструктивно-рефлексійний, соціально - зорінтований, кожний з яких підсилює новоутворення попереднього. Мета першого етапу - формувати спроможність дітей адекватно орієнтуватися в доступному оточенні, розвивати особистості в дошкільному дитинстві в процесі адаптації до умов соціального середовища дошкільного закладу. Мета  другого етапу - розвивати уміння рефлексійно аналізувати власні дії, стани, наміри,  готовність самостійно вирішувати завдання, пов’язані зі спілкуванням і взаємодією з однолітками і дорослими, формувати емоційно-чуттєве ставлення до соціального світу, орієнтацію в загальнолюдських цінностях добра, краси, людяності, збагачення потенціалу соціально - особистісного розвитку. Метою третього - формувати в дітей інтерес до соціуму і культури, їхніх уявлень про суспільне довкілля та своє місце в ньому, розширювати коло соціальних інституцій, партнерів та однодумців дошкільного закладу для педагогічної виваженості соціалізації дітей дошкільного віку.

Процес соціалізації передбачає пристосування дитини до навколишнього світу, суспільного середовища, засвоєння, привласнення нею знань, норм певного угруповання. І відбувається він у трьох основних сферах: ігрова діяльність, спілкування, свідомість.

Гра допомагає: розвивати здібність дитини до співпереживання; вчити дітей виражати своє ставлення до інших людей у різні способи; формувати позитивне ставлення до однолітків. Рольова гра, яка входить у поведінковий репертуар дітей, стає головною моделлю партнерської взаємодії. Кожна дитина, яка взяла на себе певну роль, стає частиною процесу, одним із структуроформовних елементів ситуації - її учасником. Отже, група однолітків для дитини дошкільного віку є першою інстанцією, яка дозволює їй формувати власні погляди поза сферою контролю дорослих та інших - однолітків. Це форма ігрової взаємодії, де дитина набуває форм солідарності та зразків партнерської взаємодії. У період дошкільного дитинства між дітьми формуються складні стосунки, які відображають реальні залежності у «дорослому суспільстві».

Сучасний  освітній  процес  неможливий  без  інноваційного оновлення, залучення нових технологій, апробації й адаптації до сучасних вимог нового

змісту.  Тому педагоги КДНЗ №22 «Усмішка» впроваджують інноваційні технології з формування соціальної компетентності дошкільнят.  

Реалізація в роботі дошкільного закладу ідей освіти для сталого розвитку

передбачає засвоєння дітьми  (а через дітей і їхніми батьками) та самими педагогами надзвичайно важливих навичок екологічно-, економічно- й соціально доцільної поведінки, без якої неможливе створення та існування суспільства стійкого благополуччя, суспільства, яке засобами комфортного існування сьогодні з любов’ю створює таке ж комфортне майбутнє для наступних поколінь. Складовими елементами опрацювання ідей освіти для сталого розвитку дітьми у нашому  дошкільному закладі є самопізнання, самонавчання дітей через діяльність, спрямування їх на прийняття самостійних рішень у повсякденному житті, виконання дій у напрямі сталого розвитку. Ці позиції є співзвучними з орієнтирами Базового компоненту дошкільної освіти на цінності особистісного розвитку дошкільників.

Освітній процес в садочку покликаний допомогти дітям не тільки уявляти своє бажане майбутнє, а й активно його наближати. Бажання й надалі піклуватися про власне довкілля та оточення виникає на основі інформації про значення власних дій та оцінку їхніх результатів.

Через використання різних методів та прийомів було досягнуто значних результатів: покращення стосунків у колективі, підтримка морального та психологічного клімату в групі, розумне споживання електричної енергії та води, зменшення марних витрат сировини, відходів,  зміцнення та покращення власного здоров'я. Малюки використовують набуті знання в повсякденному житті. Завдяки цьому проекту у вихованців зросла соціальна компетентність: діти стали більш впевнені у власних силах і можливостях, більш відповідальними, навчилися оцінювати свою поведінку та поведінку своїх товаришів.

Диференційо­вана методична робота спрямована на зростання майстерності педагогічних працівників, сприяє розвитку педагогічної компетентності кожного вихователя, стимулює їх творчий потенціал та формує навички самостійного аналізу власної педагогічної діяльності шляхом залучення їх до різних методичних форм роботи:

- Засідання педагогічної ради з теми: «Освіта для сталого розвитку – новий напрям у сучасній освіті», «Соціалізація та патріотичне виховання особистості в системі дошкільної освіти», «Здоров'язберігаючі освітні технології в  системі випереджаючої освіти». Семінари-практикуми з теми: «Виховання основ безпечної поведінки в різних життєвих ситуаціях та відповідального ставлення до свого здоров'я через впровадження принципів сталого розвитку»,  «Соціалізація та патріотичне виховання особистості в системі дошкільної освіти для сталого розвитку», «Мовленнєва компетентність дітей дошкільного віку в умовах сталого розвитку. Міські семінари – практикуми з проблеми: «Педагогічні технології інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку в інтегрованій освітній діяльності» з теми: «В гості до Зими»; «Застосування здоров'язбережувальних технологій для цілісного розвитку дитини в освітній практиці сучасного ДНЗ» за темою: «Джампінгова феєрія». Майстер - класи: Оберегова «Лялька – Кубушка своїми руками», «Театр на фартушку», виготовлення поробок в стилі «Tunnel book». Акції: «Про птахів ми знаємо,  їм допомагаємо», «Зелені насадження «Усмішки». Методичні тижні: безпеки руху «На дорозі не жартуй», пожежної безпеки «Про вогонь нам треба знати, з ним не можна жартувати», економіки «Азбука енергозбереження», «Цікавинки Спортзнайки», «Я здоров'я збережу - сам собі допоможу».

Внутрішнім тлом моделі освітнього простору є використання традиційних підходів  і  сучасних  авторських  адаптованих  до  дошкільного  віку  інноваційних технологій таких як: музейна педагогіка, педагогіка С.Русової, М. Монтессорі,  В. Сухомлинського,  методика Г. Домана, Б.Н. Нікітіна,  ТРВЗ; оздоровчі технології: «Хатха – йога для дітей»  Л. Латохіної, хортинг, Су – Джок, Джампінг, Ризький метод загартування, злагоджених на ціннісному, загальнопсихологічному  і технологічному рівнях.

Залучаючи дітей до пізнавальної діяльності, вихователі  прищеплюють їм любов до природи, навколишнього середовища, націлюють їх на збереження природних ресурсів, на культуру поведінки в природі, виховують відповідальну, толерантну духовно-зрілу особистість, яка здатна самостверджуватися на засадах цінностей демократичного громадянського суспільства.

Л.Л. Макаренко

«ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО КУЛЬТУРНО – ІСТОРИЧНОЇ СПАДЩИНИ ЗАСОБАМИ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ»

Краєзнавство у дошкільному закладі - багатогранна пізнавальна, науково - дослідницька, творча діяльність та суспільно корисна праця дітей, спрямована на комплексне вивчення рідного краю (його природи, побуту, госпо­дарства, культури), посильну участь в охороні та збереженні природного та культурного довкілля.

Знайомство з рідним краєм, його людьми, природою сприяє становленню дитини як соціальної істоти, духовно­му зростанню маленьких українців. Софія Русова у праці «Націоналізація дошкільного виховання» наголошувала: «...необхідно, щоб навчання дітей із самого початку було збудоване на рідному ґрунті, де зростає дитина, щоб вона була міцно зв'язана тими враженнями, що заклала у багату душу дитини рідна сім'я, рідна хата».

Одним із пріоритетних напрямків роботи комунального дошкільного навчального закладу №22 «Усмішка» м. Покров є  формування у дітей дошкільного віку ціннісного ставлення до культурно – історичної спадщини засобами музейної педагогіки. Адже від того, яке зерно ми посіємо в душі дітей у дошкільному віці, таким паростком проросте воно в майбутньому, впливаючи на формування характеру та самосвідомості особистості.

Музейна педагогіка як один із напрямів діяльності музею, стає все більш звичною в практиці духовно-морального, громадянсько-патріотичного, історико - краєзнавчого виховання особистості в єдиному освітньому процесі.

Реалізація освітньої лінії «Дитина в соціумі» оновленого Базового компоненту дошкільної освіти, оптимізація підходів до освітньо - розвивальної роботи з дошкільнятами, зокрема, впровадження компетентнісного підходу до розвитку дитячої особистості, формування базису особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності викликає до нового життя технологію музейної педагогіки, адаптацію її до умов дошкільного закладу.

Активне впровадження інноваційної освітньої  технології  «музейна  педагогіка» націлює педагогів на успішну реалізацію вимог Базового компоненту дошкільної освіти, чинних програм розвитку дитини дошкільного віку, таких як:

• виховувати у дітей ціннісне ставлення до культурно-історичної спадщини свого народу;
• ознайомити  дітей з історичним минулим рідного краю;
• формувати образ музею як зберігача предметів культурно-історичного значення, розвивати інтерес до експонатів музею;
• сприяти відродженню національної культури за допомогою різних видів мистецтва рідного народу;
• формувати розуміння взаємозв’язку історичних епох і своєї причетності до минулого, культури через спілкування з пам'ятками історії та культурними пам'ятками.

В дошкільному віці діти отримують перші відомості про різні предмети і явища оточуючого світу, вбирають повагу до свого міста, до Батьківщини, дізнаються багато нового і цікавого про їхнє минуле та сьогодення. 

Тому в дитячому садку сформовано розвивальне середовище відповідно вимог Базового компоненту дошкільної освіти: музей «Українська Світлиця».

який оформлено в стилі традиційної української хати та подвір'я. На подвір'ї  можна побачити хлів, старовинного журавля та зруб, домашніх тварин, тин, прикрашений мальвами та виробами народних умільців гончарів.

У світлиці розміщено багато цікавих експонатів: піч, розмальована петриківським розписом; ліжка, застелені вишитими простирадлами та оздоблені вишитими подушками; мисник із старовинним посудом (глеками, керамічним посудом, дерев’яними ложками, різьбленими хлібницями, підсвічниками); обереги; український національний одяг (вишиванки, шаровари); колекція вишитих рушників; вишитий портрет Т.Г. Шевченко; широкі лави; прялка; стіл, накритий вишитою скатертиною, стілець. Підлога застелена домотканими доріжками, а лави - ряднами.

Щоб охопити краєзнавчою роботою всі сфери життя, навчання та виховання, складено перспективно – тематичне планування роботи «Української світлиці».

Заняття у музеї пробуджують у дітей творчу активність, вдосконалюють образне мислення, зв’язне мовлення дітей, розширюють, поповнюють словниковий запас з теми «Народознавство». 

Також за активної участі батьків виготовлено багатофункціональний посібник «Український Грайлик», який спрямовано на ознайомлення вихованців із: площею І. Сірка та головною вулицею міста Покров – Центральна; вулицею Л. Чайкіної, на якій розташовано дитячий садок;  головною площею столиці України; історичними місцями, пам'ятками історії, культури, архітектури; державними і народними символами України; славою козацької січі; видатними особистостями; героями міста Покров; окремими природно – географічними об’єктами України – річками, горами, рідною флорою і фауною; традиційними українськими ремеслами; українськими народними святами та обрядами; національними особливостями української оселі; музичним, літературним фольклором.

Педагоги проводять свою роботу так, аби вихованці змогли долучитися до культури свого народу, відчути гордість за рідну країну, усвідомити, що вони українці. Інтерес дитини до минулого батьків, бабусь і дідусів, до народних традицій є могутнім чинником розвитку повноцінної соціальної особистості, з високими життєвими позиціями, духовними потребами.

Завдяки заняттям в «Українській світлиці» наші вихованці стали більш активними та ініціативними, емоційними та впевненими в собі. У них значно збагатився активний словниковий запас, мовлення збагатилося народознавчими висловами, лексикою, стало виразнішим. Діти дбайливо ставляться до експонатів та предметів світлиці, із задоволенням допомагають дорослим у догляді за ними.

Найважливішими і найактуальнішими напрямами роботи педагогів на сучасному етапі у сфері музейної педагогіки є духовно - моральне та громадянсько-патріотичне виховання, національно – державне, духовно – культурне відродження України. Ознайомлення з історією рідного народу як джерела духовності й мудрості, свідчення безперервної наступності поколінь, національної самосвідомості, гордості, основи для розуміння суверенності демократичної держави.

Використання засобів музейної педагогіки в дошкільному закладі  дає змогу розкрити в дітях відчуття приналежності до свого роду, до рідної землі;  прагнення долучитися до культури українського народу, його історії, традицій, пройнятися духом українського народу, його способом світовідчуття, мислення і буття. Завдяки музейній педагогіці вихователі ефективно формують в кожної  дитини  здатність до творчості, розвивають уяву дітей, їхню фантазію, мовлення, навички продуктивної діяльності (малювання, ліплення, аплікації, вишивки) та самостійності.

Музей збагачує дітей враженнями від нових, незнайомих предметів, які вони ніколи не бачили й не могли бачити у оточуючій її дійсності. Це розвиває світогляд та уявлення про навколишній світ. 

Тому через музейну педагогіку у  дітей формується ціннісне ставлення до історії, з'являється інтерес до музеїв і виставок, розвивається емоційне сприйняття, розуміння цінності музею культурно – історичного осередку, відродження національної культури.

«ФОРМУВАННЯ ОСНОВ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ»

В сучасних умовах особливого значення набуває проблема особистої безпеки, тому що через незахищеність  перед природнім, техногенним і соціальним оточенням потенційні загрози легко стають реальністю.

Сьогодні проблема безпеки розглядається як базисна  потреба дитини, на що зроблено акцент в Концепції ООН про сталий людський розвиток. Метою Концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої  дитини як найвищої цінності суспільства.

Дошкільна освіта в багаторівневому освітянському просторі  України є вихідною ланкою в системі неперервної освіти, у становленні та розвитку особистості. Освітній процес в КДНЗ №22 «Усмішка» м. Покров Дніпропетровської області спрямований на здійснення цілеспрямованого  виховання у дітей ціннісного ставлення до власного здоров'я, формування у них адекватної реакції на різноманітні чинники ризику для життя.

І тому мета педагогів дитячого садка — сформувати усвідомлення цінності власного здоров'я та життєвої компетентності дитини шляхом цілеспрямованої навчально-виховної роботи, а також створити максимально безпечні умови її перебування в оточуючому середо­вищі: дитячому садку, вдома, на вулиці, в транспорті, в природному довкіллі.

В дошкільному закладі створені всі необхідні умови, а саме: облаштовано ігрові майданчики, автомістечко, виготовлено сюжетно-рольові ігри, дидактичні ігри, проводяться практичні тренінги з евакуації дітей, зустрічі дітей зі спеціалістами ДСНС міста Покров.

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки ведеться з урахуванням головних чинників в контексті сталого розвитку:

1. Педагоги не обмежують дітей лише навчанням норм та правил поведінки, їх також навчають обачності, вмінню орієнтуватися та швидко реагувати в екстримальних ситуаціях.
2. Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небезпеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях.

Максимальний ефект досягається під час освітньої роботи, яка  проводиться одночасно в трьох напрямках: дитсадок – діти – батьки та з урахуванням особливості дитячої психіки, її підвищеної вразливості. Неприпустимим є застосування так званої «шокової» терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог, фобій, страхів.

Стрімкі темпи розвитку нашого суспільства  висувають вимоги принципово  нової стратегії виховання, нових підходів до розвитку дитини в умовах сталого розвитку. Реалізацію цих вимог передбачає Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, який спрямовує роботу педагогів на формування у дошкільників певної життєвої позиції, елементарної життєвої компетентності.

Враховуючи основні засади педагогіки, вихователі визначили завдання:

1. Вчити дітей диференціювати поняття «безпечне» і «небезпечне», усвідомлювати важливість безпеки життєдіяльності.
2. Формувати знання про правила безпечного перебування вдома, у дошкільному закладі, на вулиці.
3. Постійно формувати вміння діяти в небезпечних ситуаціях.
4. Виховувати  ціннісне ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших.

Реалізація поставлених завдань залежить від вибору засобів,

прийомів, організованих форм.

При  виконанні   завдань  з  програми  основ  безпеки   життєдіяльності  дошкільника педагоги використовують різні  методи  і  прийоми: комплексні інтегровані заняття; екскурсії до пожежної частини; цільові прогулянки; походи; рухливі, дидактичні, сюжетно-рольові, театралізовані ігри; ігри - змагання; спостереження; проблемно – пошукові завдання; бесіди; читання спеціальної дитячої літератури; вправи; розглядання; аналіз заданих ситуацій; виконання доручень; дослідницько – пошукова діяльність; ситуаційно - імітаційне моделювання (конструювання моделі реальної ситуації наприклад: небезпечної обстановки на дорозі, в природі і проведення експериментів на цій моделі з метою зрозуміти різні стратегії поведінки в ній); пояснювально – ілюстративні. Це найбільш ефективні способи передачі дітям систематизованого досвіду. Застосовуючи їх за короткий термін вихователі допомагають дітям усвідомити, чому на даній ділянці вулиці або в транспорті, чи в природі потрібно вести себе так, а не інакше, що позначає кожен з дорожніх знаків. Крім того,  пояснювально - ілюстративні методи дозволяють зробити наступний крок - сформувати вміння та навички поведінки в тій чи іншій ситуації шляхом дій по запропонованим зразком. На цьому етапі особливо важлива взаємодія з батьками, адже вони значно більше (порівняно з вихователями) бувають зі своїми дітьми; сюжетно-рольові ігри, ігрові імпровізації, ділові ігри, тренінги, гурткову роботу, презентацію індивідуальних проектів, драматизацію казок, продуктивну діяльність, різні види праці.

Перевагу  в  освітньому  процесі   вихователі надають   цікавим  довірливим  бесідам,  розмовам, читанню  художньої  літератури, зокрема  книги  Тетяни  Лисенко  «Про  неслухнясиків», моделюванню  та  аналізу  певних  ситуацій,  дидактичним  та   сюжетно-рольовим  іграм.

Під час  бесід  з дітьми за  змістом  віршів: «Із  сірниками  гра – буде  біда», «Підкажи  Незнайку  ти, як  дорогу  перейти», «З  незнайомими  людьми  - обережний  будь  завжди», «Злодія  розпізнай  - його  в  квартиру  не  пускай», «Без  дорослих  не  ходи  на  ставок  і  річку  ти», «Їсти  гриби – шкідливо  дітворі», «Прийшла  гроза  -  тікай  дітвора», «Вітерець – не  завжди  молодець», «Пустощі  зими  можуть  шкодити  тобі», «На  льоду  гра  -  буде  біда», «Зі  струмом  жарти  -  життя  варті», «Мило  і  вода  -  для  мікробів  гроза», «Ліки  і  хімічні  речовини  - не  для  тебе  дитино!», «Як  забивсь  поранивсь  ти  -  зумій  собі  допомогти»,  тощо.

Особлива  увага звертається  на  те, щоб  максимально  використати   наочність   (ілюстрації, альбоми, картини, відеофільми, презентації).

Вихователі організовують  перегляд  відеоуроків   «Уроки  обережності»  на різні теми: «Небезпечні  предмети  -  електроприлади», «Небезпечні  незнайомці», «Яскраві  пляшечки», «Обережно  - машини», «Небезпечні  домашні  тварини», «Гострі  предмети», «Обережно   - грип».

Одним з напрямків забезпечення дошкільної освіти є тісна співпраця педагогів з батьками. Були  впроваджені ефективні форми роботи: бесіда: «Правила безпечного поводження дитини з тваринами»; консультації «Один вдома. Перші проби і перші результати», «Безпека дитини – важлива соціально-педагогічна проблема сучасності»; поради: «Як забезпечити  безпеку дитини?»; ігри – стратегії з дітьми та батьками: «Пожежники, служба порятунку в дії».

Таким чином, в межах освіти для сталого розвитку організація цілеспрямованої роботи з безпеки життєдіяльності дозволяє наблизитись до світу дорослих, збагнути багато життєвих істин.

Рекомендації для батьків з теми: "ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ"

Підґрунтя для майбутньої успішної економічної діяльності людини закладається в дитинстві. Саме тому надзвичайно важливим є виховання нового покоління, яке буде позитивно сприймати економічну інформацію, адекватно реагуватиме на суспільні зміни, володітиме навичками економіч­но доцільної поведінки.

Увесь процес формування економічного досвіду дошкільнят відбувається за двома напрямами.

По-перше, дитина засвоює досвід попередніх поколінь у вигляді сталих економічних законів та по-нять (через телебачення, гру з друзями, батьками). Сформований досвід є необхідним надбанням людини для орієнтації та участі в соціально економічній сфері життєдіяльності.

По-друге, елементарний економічний досвід дитини формується у різних видах діяльності і є результатом її власної економічно доцільної поведінки. Це може бути спостереження за економічними процесами, виконання соціально-економічних ролей, участь у налагодженні найпростіших еконо­мічних взаємозв'язків між різними людьми (обмін, продаж, купівля).

Уміння економічно доцільної діяльності діти можуть проявляти під час спостереження за економічними процесами, виконання соціально-економічних ролей в іграх, участі в налагодженні найпростіших економічних взаємозв'язків між людьми (обмін, продаж, купівля). Для старших дошкільнят це стає можливим завдяки ігровій діяльності. Через гру дитина пізнає навколишній світ, вчиться розуміти складні суспільні процеси та явища.

Виховання ощадливості у старших дошкільнят

Одним з важливих напрямів формування економічних уявлень у дітей є виховання бережливого ставлення до довкілля, що передбачає:

- належне ставлення до будівель, будинків, майданчиків, підтримання їх у порядку;

- участь у виготовленні наочних посібників та їхнє збереження; продовження часу використання іграшок та різних матеріалів; турботу про ощадливе використання води, електроенергії;

- охорону довкілля в місцях, розташованих біля дошкільного навчального закладу (на вулиці, біля будинку), культуру поведінки;

- виховання дбайливого ставлення до всього, що створено руками людини; розуміння цінності цієї праці.

Привчаючи старших дошкільнят до ощадливості, насамперед, дбаємо про те, щоб вони сприймали речі як суспільне надбання, багатство, щоб діти усвідомлювали необхідність бережливого ставлення до речей, оскільки вони є результатом праці багатьох людей, а ресурси для виготовлення предметів побуту обмежені. Такий приклад дбайливого ставлення до особистої та суспільної власності дошкільникам, мають давати дорослі у сім'ї та дитсадку.

Батьки повинні:

1. Розповідати дітям про свою роботу. Малюки не усвідомлять зв'язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють гроші на життя. Діти мусять розуміти, що робота має не тільки подобатися — вона повинна "годувати".

2. Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище. Звісно, малюкові немає потреби занурюватися в усі нюанси сімейного бюджету, але варто пояснити дошкільникові, куди йдуть гроші. Навчіть його зіставляти бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями.

3. Не привчайте дітей до надмірностей. Неприпустимо, коли дитина мало не щодня отримує від вас подарунки і ні в чому не знає відмови. Навчіть малюка обмежувати бажання.

4. Формуйте у дошкільника розумні потреби. Слухаючи дитячі "я хочу", частіше запитуйте: "А навіщо тобі це?". Не поспішайте задовольняти бажання, адже отримуючи все на першу вимогу, малюки переходять межу розумного.

5. Навчайте дітей ощадливості. Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. Покажіть, як можна їх полагодити, продовжити термін служби пошкоджених предметів.

6. Допоможіть малятам усвідомити вартість речей. Діти не мають звикати до того, що усі поламані іграшки автоматично замінюються новими. У кожній речі малюки мусять бачити цінність. Адже її хтось створив своєю працею.

7. Залучайте дітей до роботи по дому. Дошкільник може займатися домашньою роботою нетривалий час, тому, даючи доручення, розраховуйте сили дитини. Поступово у неї розвинеться самодисципліна, і вона буде виконувати навіть нецікаву роботу. І хоча робота малюка не досконала, не забувайте його заохочувати.

Ці знання та вміння є основою для формування економічної компетентності старших дошкільників.