Сторінка фізінструктора

Ворончук Олександра Миколаївна

Інструктор з фізичного виховання

Стаж роботи: 34роки.

Затверджено:

Завідуюча КДНЗ №22

_________М.М. Євич

Графік

роботи інструктора з фізвиховання

Ворончук Олександри Миколаївни

Дні тижня	*Години роботи*
*Понеділок*	8.00 – 14.00
*Вівторок*	8.00 – 14.00
*Середа*	8.00 – 14.00
*Четвер*	8.00 – 14.00
*П’ятниця*	8.00 – 14.00

Поради батькам

«Як навчити дитину грати у футбол»

Комплекс вправ «Юні футболісти»:

«М‘яч поза грою».

В.п. – з.с., м‘яч у прямих руках внизу.

1- руки вперед;

2 - в.п.

Повт. 8 р.

2. «Обводка м‘яча».

В.п.- ноги на ширині плечей, м‘яч перед грудьми у зігнутих руках.

1-3- нахил вперед, прокотити м‘яч кругом правої ( лівої) ноги;

4 – м‘яч вгору у прямих руках.

Повт. по 4 р. до кожної ноги.

3. «Вбрасування».

В.п.- ноги на ширині плечей, м‘яч у прямих руках вгору.

1-нахил вліво;

2-в.п.;

3-нахил вправо;

4-в.п.

Повт. 8 р.

4. «Юний бомбардир».

В.п. – о.с., м‘яч на землі.

1-8- стоячи на одній нозі, катати м‘яч ногою.

Повт. по 4 р. кожною ногою.

6. «Обійди суперника».

В.п.- сидячи на носках.

1-8 - перебираючи руками, обвести м‘яч кругом себе.

Повт. 8 р.

7. «Спритний нападаючий» ( стрибки).

В.п.- з.с.

1- ноги на ширині плечей;

2- в.п.

Повт. 16 р.

8.Вправа на дихання «Накачаємо м‘ячі». Повт. 3 р.

Заняття спортом має велике значення для зміцнення здоров’я дітей, а особливо спортивна гра футбол. Сьогодні потрібен спорт, який буде навчати здоров’ю, виробляти єдиний підхід до вирішення питань збереження здоров’я, заснований на науковому обґрунтуванні оздоровчого процесу з урахуванням особистісних, психофізичних, статевих і вікових особливостей наших вихованців. Спортивна гра футбол – одна з найпопулярніших у дітей старшого дошкільного віку. Важливим є той факт, що значний інтерес до футболу дозволяє використовувати цю спортивну гру не тільки як засіб фізичного виховання, а також як фактор виховного впливу на особистість дитини, на організацію її здорового способу життя.

Враховуючи вищезазначені рекомендації, розробила авторську модель роботи гуртка «Віват, футбол!», авторський перспективний план роботи гуртка, в якому навчання вихованців гри у футбол поєднується з використанням оздоровчих. Оздоровчі технології складаються з дихальних вправ, масажу стоп, корекційних вправ для очей та вправ хатха – йоги.

Дихання — процес мимовільний, але на відміну від інших життєво важливих процесів, що відбуваються в людському організмі, його можна регулювати. Вчені вважають, що дихання — своєрідний ключ до прихованого життя тіла, що безпосередньо пов'язане з розумовою працездатністю дитини та її емоційним станом. Керувати диханням неважко — треба лише навчитися виконувати спеціальні дихальні вправи. Дихальні вправи примушують працювати більшу частину легень, тим самим збільшуючи кількість кисню, що надходить в кров, а отже — запобігають розумовій та фізичній втомі. Регулярне виконання таких вправ сприяє зміцненню м'язів живота, грудної клітини, поліпшенню кровообігу, серцевої діяльності. Крім того, під час активних дихальних рухів працює діафрагма - одна з наймогутніших м'язів людини. Ритмічно здіймаючись і опускаючись вглиб черевної порожнини, вона масажує кишечник, шлунок, а відтак позитивно впливає на них. У роботі з дітьми використовую комплекс вправ дихальної гімнастики лікувально – профілактичного та спеціального напряму як комплекси загально розвиваючих вправ, а після стрибків та бігу - авторські вправи на відновлення дихання.

Існують різновиди дихання для рухової діяльності, для очищення дихальних шляхів, для інтенсивної стимуляції роботи різних систем організму – це ритмічне дихання (стимулює відторгнення слизу, який накопичується у дихальних шляхах

під час нежиті, бронхіту, запалення легень), очищувальне дихання (сприяє поліпшенню настрою, зняттю втоми, сприятливо впливає на газообмін, загальний тік крові та лімфи, включаючи найдрібніші судини), контрастне дихання (додаткове тренувальне навантаження на дрібні міжреберні м'язи, на діафрагму), що дуже корисно для зміцнення здоров'я дитини.

У своїй роботі також застосовую масаж стоп — один із видів пасивної гімнастики, який закріплює весь опорно-руховий апарат, впливає на підвищення тонусу м'язової системи, пластичність та гарне скорочення м'язів, еластичність, рухливість зв'язувального апарату, адже стопа має безліч активних крапок, які зв'язують її з центральною нервовою системою. Подразнюючи стопу, можна сприяти кров'яному відтоку від носових пазух, щоб дитина могла легше дихати, готує ногу до гри в футбол. Тому дуже доречним є використання масажу стоп під час загальнорозвиваючих вправ (масаж стоп за рекомендаціями Ю.Г.Антіпкіна, комплекс вправ корекційної гімнастики для стоп, авторський комплекс вправ корекційної гімнастики для стоп з м’ячем), під час авторських естафет «Кумедний футбол», «Готуємо футбольне поле до гри», «Відкриємо футбольне поле».

Для профілактики та покращення гостроти зору діти виконують рухи очами в різних напрямках: вниз, вгору, в сторони, по колу та діагоналі. Пов’язую ці вправи з загальнорозвиваючими та ігровими вправами «Знайди і назви» (авторська), «Що зайве?», «Знайди вірну дорогу».

Щоб діти були фізично розвиненими, застосовую комплекси вправ у вигляді асан хатха – йоги. У гімнастиці хатха – йоги основна увага приділяється статичній підтримці поз. Виконання поз потребує повільного спокійного ритму, що дає на організм помірне навантаження. Фізичні вправи чергуються з дихальними вправами, адже ці вправи провітрюють легені, лікують їх хронічні захворювання. Пози покращують кровообіг, нормалізують роботу внутрішніх органів, очищують організм від шлаків.

Завдяки комплексу форм та методів щоденної роботи, діти володіють навичками гри у футбол, піклуються про своє здоров’я. Щоб фізичне виховання дошкільнят здійснювалось задля розвивальних функцій та їх оздоровлення, пропоную оздоровчі технології, які можна використовувати у своїй роботі.

Оздоровчі технології: Дихальна гімнастика

Комплекс вправ дихальної гімнастики

лікувально - профілактичного напряму

І. В.п.- ноги на ширині плечей, руки внизу.

1- 2- повільно підняти руки вперед - вгору, вдихнути;

З- 4- руки вниз через сторони, видих. Дихати носом. Повт. 5 р.

2. В.п. - з. с.

1- глибокий присід, руки вперед;

2- в.п. Повт. 8 р. Вправу виконувати у швидкому темпі.

3. В.п. - ноги на ширині плечей.

Повільно вдихати і видихати повітря однією ніздрею. Повт. по 5 р. кожною ніздрею.

4. В.п. - ноги разом.

Голосно, повільно рахувати до 10, потім глибокий вдих і видих через ніс. Повт. 4 р.

5. В.п. - те саме, руки за голову, лікті широко розвести в сторони. Повільно нахилити голову вниз, надавлюючи на потилицю -видихнути. Голову підняти, відхилитись назад - вдихнути. Повт. 5 р.

6. Ритмічно крокувати по залу, дихаючи через ніс. Повт. 2 хв.

7. В.п. - сидячи на лаві, прямі ноги вперед.

1 - підняти зігнуті ноги до грудей, обхопити їх руками, голову до колін;

2 - в.п. Повт. 5 р.

8. Біг на місці на носках з високим підніманням колін. Повт. 2 хв.

9. В.п .- з. с.

1 - 2 - руки в сторони - вгору, вдихнути;

З - 4 - руки вниз, видихнути. Повт. З р.

10. Масаж шиї погладжуючими рухами. Дихати через ніс.

Спеціальні комплекси дихальних вправ

Під час ходьби 2—4 кроки дитина робить вдих через ніс, піднімаючи над головою гімнастичну палицю. На наступні 2—4 кроки робить видих, опускає палицю. Вправа повторюється 6—8 разів.

Комплекс № 1

1. В. п. — стати прямо, руки вперед, утримуючи палицю горизонтально до підлоги. Обертати палицю праворуч — ліворуч, схрещуючи руки. Руки розвести — видих, схрестити — вдих. (Повторити 8 разів).

2. В. п. — стати прямо, ноги на ширині плечей, палицю тримати за спиною горизонтально підлоги в ліктьових згинах рук.

1—2 відвести плечі назад, звести лопатки — видих,

З—4 — опустити плечі, розслабитися — вдих. (Повторити 8 разів).

3. В. п. — стати на коліна, ноги на ширині плечей, палицю тримати в опущених руках.

1—2 нахилитися ліворуч, ліву ногу підвести в сторону — видих;

3—4 повернутися у в. п. — вдихнути.

Виконати те саме з нахилом праворуч. (Повторити 8 разів).

4. В. п. — стати прямо. Палицю поставити на підлогу вертикально на відстані кроку від себе, утримуючи її двома руками за верхівку.

1—3 зробити три м'яких напівприсіди, активно вдихаючи. Спину тримати рівно.

4 повернути у в. п. — вдихнути. (Повторити 8 разів).

5. В. п. — лягти на підлогу, палицю тримати горизонтально до підлоги у витягнутих уздовж тулуба руках.

1—2 підтягнути ноги до тулуба й провести їх під палицею до випрямлення вертикально — видихнути.

3—4 повернутися у в. п. — вдихнути. (Повторити 6 разів).

6. В. п. — ноги на ширині плечей, палицю тримати за спиною двома руками горизонтально до підлоги.

1—2 зробити два пружні нахили вперед — видих;

3—4 повернутися у в. п. — вдихнути. (Повторити 8 разів).

7. В. п. — ноги на ширині плечей. Повільно підняти руки вгору і сплести пальці — видих. Не рознімаючи рук, опустити їх вниз вздовж обличчя (наче вмиваючись), живота та колін і спробувати торкнутися долонями підлоги — видихнути. Повільно повернутися у в. п. — вдихнути. ( Повторити 8 р.)

8. В. п. — руки в сторони — видих. Обхопити себе руками, торкнувшись пальцями лопаток — вдихнути. ( Повторити 8 р.)

9. В. п. — руки на поясі — видих. Присісти, обхопивши коліна руками, вдихнути.

( Повторити 8 р.)

10. Спокійна ходьба протягом 1—2 хвилини.

Для дітей, схильних до простудних захворювань, рекомендовано спеціальний комплекс дихальних вправ.

Комплекс № 2

1. Легкий біг на місці спочатку з однією затиснутою ніздрею (1—2 хв.), потім з другою. Перейти на ходьбу. Відпочити стоячи 1—2 хв. Ця вправа стимулює дихання під час невеликого навантаження.

2. В. п. — лягти на спину.

1—2 зігнути праву ногу в коліні, підтягнувши її рукою до живота, водночас затиснути ліву ніздрю — видихнути через праву ніздрю.

3—4 повернутися у в. п. — вдихнути.

Виконати те саме з лівою ногою, затискаючи праву ніздрю. (Повторити 8 разів).

3. В. п. — сісти на стілець, тримаючись руками за сидіння.

1 – 2 ноги до живота під кутом 45 градусів — видих.

3 – 4 повернутися у в. п. — вдихнути.

Відпочити 1—2 хв. і повторити вправу ще 2—3 рази. Має відбутися швидке скорочення розслаблення м'язів живота.

Вправи на відновлення дихання після стрибків та бігу

(виконується тільки одна вправа)

1.«Накачаємо м’ячі».

В.п. – ноги на ширині плечей, руки перед грудьми, пальці зажаті в кулаки, вдихнути.

1 – нахил вперед, видихнути , голосно промовляти подовжений звус «с – с»;

2 – в.п.

Повторити 3 рази.

2.«Тренування футболістів на турнику».

В.п.. - ноги разом, гімнастичну палицю тримати обома руками горизонтально перед собою.

1 - палицю вгору, піднятись на носки, вдихнути;

2 - палицю опустити назад за голову на плечі — довгий видих. Видихаючи, казати «ф-ф-ф-ф-ф». Повторити 3 рази.

3. «Вбрасування».

В.п. – ноги на ширині плечей, руки вгору (імітація утримання м’яча в руках), вдихнути.

1 – імітація кидка м’яча з – за голови, сказати «у-у-х», видихнути;

2 – в.п..

Повторити 3 рази.

4.« Суддя».

В.п. – ноги на ширині плечей, одна рука вгорі, друга відведена у сторону, вдихнути.

1- поміняти положення рук, видих, сказати «тр-тр-тр»;

2 – в.п.

Повторити 3 р.

5. ««Хвиля» вболівальників на трибунах».

В.п. - ноги разом, руки підняти вгору, потягнутися, піднятись на носки, вдихнути;

1 - опустити прямі руки через сторони вниз, опуститись на всю стопу — видихнути. Видихаючи, казати: «у-у-у-х-х»;

2– в.п. Повторити 3 рази.

6.«Вболівальники – сурмачі».

В.п. – ноги на ширині стопи, руки зігнуті в ліктях злегка підняті вгору, вдихнути.

1 – повільний видих з вимовою «ту – ру- ру- ру»;

2 – в. п. Повторити 3 рази.

7 «Вітання чемпіонів».

Ходьба один за одним з поперемінними рухами рук ( вгору – до грудей) з вимовою

« «Усмішка» – чемпіон!». Повторити 20 с.

Оздоровчі технології: Масажі стоп

Масаж стоп ніг за рекомендаціями Ю.Г.Антіпкіна:

Перед масажем енергійно розтерти долоні

1. Коловими рухами потерти пальці ніг, перейти на верхню частину

стопи, голеностоп.

2. Почергово натискати на фаланги пальців, починаючи від їх основи до кінчиків пальців.

3. Покрутити кожний палець два-три рази в одну сторону, потім у другу.

4. Притиснути почергово кінчики пальців до стопи.

5. Почергово прогнути пальці до зовнішньої сторони стопи.

6.Промасажувати стопи, голеностопний суглоб, ноги, коліна, застосовуючи розтирання, погладжування, м'які прощупування коловими рухами пальців.

Комплекс вправ корекційної гімнастики для стоп:

1. Розведення і зведення п'ят, не відриваючи носки від підлоги.

2.Захоплення стопами предмета і піднімання його.

3.Максимальне згинання і розгинання стоп.

4.Збирання пальцями ніг різних предметів (камінців, олівців, серветок).

5.Ковзання стопами вперед і назад з допомогою пальців.

6.Стискування гумового м'яча стопами.

7.Збирання пальцями ніг хусточки.

8.Прокочування гімнастичної палиці стопами.

9.Перекочування з п'ят на носки і навпаки.

10. Напівприсіди і присіди на носках, руки в сторони, вгору.

11. Проходження по гімнастичній стінці (на щаблі ставати серединою стопи).

12. Ходьба по гімнастичній палиці прямо і босоніж.

13. Ходьба по ребристій дошці.

Авторські естафети

з використанням корекційної гімнастики для стоп

Естафета «Кумедний футбол».

Мета: вчити просуватись вперед за допомогою підтягування ніг. Розвивати

витривалість, силу волі, спритність. Виховувати відповідальність за свої дії та

здоров’я, узгодженість між гравцями, командний дух.

Хід гри: гравці команд по черзі на карачках повзуть до орієнтира, штовхаючи

м’яч головою, повертаються до команди, передають м’яч наступному

гравцю.

Естафета «Готуємо футбольне поле до гри».

Мета: вчити збирати пальцями ніг дрібні предмети: каштани, хусточки, горіхи,

дрібні палички, щипати пальцями ніг трави (влітку). Розвивати м’язову

силу пальців ніг, витримку, рівновагу. Виховувати бережливе ставлення

до оточуючого середовища, усувати безпечні речі, які можуть зашкодити

здоров’ю.

Хід гри: кожна команда збирає пальцями ніг дрібні предмети і складає їх у свій обруч. Перемагає та команда, яка найшвидше виконає завдання.

Ігрова вправа «Відкриємо футбольне поле».

Мета: вчити, стоячи на тканині, збирати її за допомогою пальців ніг. Розвивати

наполегливість, витримку. Виховувати бажання бути здоровим.

Хід гри: стоячи на тканині, гравці збирають її пальцями ніг.

Оздоровчі технології: Корекція гостроти зору

Комплекс спеціальних вправ для очей

1. В. п. — сидячи.

Подивитись вперед, розслабитись. Подивитись у внутрішні кути очей, або на

кінчик носа і поступово переводити погляд на середину ока.

2. В. п. — сидячи.

Міцно зажмуритись на 3—5 сек. Широко розплющити очі на 3—5 сек. Повторити

5 раз. Вправи закріплюють і розслаблюють м'язи, поліпшують кругообіг.

3. Подивитись прямо перед собою протягом 2—3 сек., поставити палець правої руки перед собою на відстані 25—ЗО см від очей. Подивитись на кінчик пальця 3—5 сек. Опустити руку. (Повторити 5 разів). Вправа знімає втому, поліпшує зорову працездатність на близькій відстані.

4. В. п. — витягнути руки вперед. Дивитися на кінець пальця. Повільно наближати

палець, не зводити з нього очей. Повторити 3 рази.

5. В. п. — закрити очі.

Масажувати очні яблука через повіки легкими коловими рухами пальців — 1 хв.

Вправа поліпшує кругообіг, розслаблює м'язи очей.

6. В. п. — стоячи.

Поставити перед очима палець правої руки на відстані 25—ЗО см від очей.

Дивитись на кінець пальця обома очима 3—5 сек.

7. Закрити долонею лівої руки око на 3—5 сек. Забрати долоню і дивитись обома

очима на кінець пальця 3—5 сек. Повторити з другою рукою. Вправа закріплює

м'язи очей.

8. В.п. — стоячи, відвести руку в праву сторону, пересувати палець

напівзігнутої руки справа наліво. При нерухомій голові слідкувати поглядом за

пальцем. (Повторити наближення руки зліва направо 2 рази).

Авторські ігрові вправи для очей профілактичного спрямування

Ігрова вправа для очей «Знайди і назви» .

Мета: продовжувати профілактичну роботу щодо покращення гостроти зору дітей під час рухів очними яблуками в різних напрямках: вниз, вгору, в сторони, по діагоналі, по колу.

Хід ігрової вправи: діти підходять до стенду з м’ячами й називають колір м’яча у верхньому лівому (правому) кутку, нижньому правому ( лівому) кутку; визначають де знаходяться м’ячі за певним кольором, називають їх кількість.

Ігрова вправа для очей за картками «Що зайве?».

Мета: вчити дітей знаходити і називати зайві предмети, які не відповідають спортивному одягу, видам спорту, спортивному інвентарю тощо, знаходячи їх лише рухами очей.

Хід ігрової вправи: діти діляться на команди за кількістю карток і починають очима знаходити зайві предмети. Перемагає та команда, яка знайде предмет першою.

Ігрова вправа для очей «Знайди вірну дорогу».

Мета: продовжувати роботу з дітьми щодо покращення гостроти зору під час рухів очима в різних напрямках по намальованих лініях.

Хід ігрової вправи: треба знайти вірну дорогу до стадіону, спортивного магазина, ігрового майданчика.

Оздоровчі технології: Хатха – йога

Статичні вправи хатха - йоги

1. Поза потягування.

В. п. - лежачи на спині. Руки прямі за голову, ноги разом.

Потягнутись, п'яти тягнути вперед, пальці ніг до себе. Повторити З р.

2. Поза зародку.

В. п. - сидячи на колінах.

Поступово нахилитись вперед, лобом торкнутись підлоги, руки вздовж тулуба долонями вгору. Позу тримати 5 с. Повторити 2 р.

3. Поза кута.

В. п. - сидячи згрупуватись.

Підняти голову, прямі руки в сторони, підняти прямі ноги під кутом 20 градусів. Позу тримати 5 с. Повторити 2 р.

4. Поза містка.

В.п. – лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах, руки вздовж тулуба. Спираючись на руки, стопи ніг, потилицю, підняти таз. Позу тримати 5 с. Повторити 2 р.

5. Поза дитини.

В.п. – сидячи на п’ятах, коліна разом, руки вздовж тулуба долонями вгору. Спокійно на видих нахилитись вперед, торкнувшись лобом підлоги. Позу утримувати 5 с.

6.Поза кішки.

В. п. – стоячи на колінах, спиратись на руки. Прогнути спину.

Голову підняти (Зс), опустити голову, вигнути спину (Зс). Повторити 4 р.

7. Поза гори.

В.п. – сидячи на колінах, руки в замку над головою. Вивернути кисті долонями вгору, потягнутись вгору. Тримати позу 5 с.

8. Поза дерева.

В.п. – ноги разом, руки внизу, долоня до долоні. Тягнутись всім тілом вгору. Тримати позу 5 с. Повторити 3 р.

9 Поза змії.

В. п. - лежачи на животі, ноги разом, руки з'єднанні перед грудьми, підборіддя на килимку. Підняти голову, плечі, вирівняти руки, голову назад. Позу тримати 3 с. Повторити 3 р.

10. Поза бумеранга.

В. п. - лежачи на спині. Підняти прямі ноги вгору, відвести їх за голову, руки підтримують сідниці. Позу утримувати 5 с. Повторити З р.

11.Поза риби.

В. п. - сісти між ногами, коліна разом. Прогинатись назад, спираючись на руки, лягти на спину. Позу тримати 3 с. Повторити 3 р.

Консультація для вихователів

«Забезпечення рухової активності дітей на прогулянці»

Консультація для вихователів

З першого кроку дитини починається її шлях у безмежний світ пізнання, який не можливий без рухової активності дитини, бо саме в русі появляється особливість темпераменту кожної дитини, закладаються її основи майбутніх знань. Рух допомагає дитині наблизитись до об'єктів уваги, до оточуючих предметів, навколишнього світу. Наблизившись до них, дитина починає їх вивчати з допомогою дотику і ця тактильна чутливість дає можливість краще вивчати геометричні розміри предметів, відчути їх на дотик. Рух є складовою частиною фізичного розвитку дитини, адже розвиток починається з намагання щось підняти, підтягнутись. Проте саме в дошкільному віці закладаються основи майбутнього розвитку дитини. І якщо до 5 років дитина не отримує необхідних навиків із фізичної культури, то в майбутньому вади отримані в дитинстві загальмують загальний розвиток дитини, тому досить важливе місце в житті дитини в д/с займає прогулянка, як одна з складових моментів режиму, що здійснює перехід від однієї форми занять до іншої. Прогулянка - найбільш сприятливий час для проведенню різноманітних фізичних вправ та рухливих ігор. Засоби фізичного виховання підбираю з урахуванням періоду року та погодних умов; раціонально використовую обладнання та фізкультурний інвентар на майданчику; активізую самостійність дітей, створюю у них позитивні емоції, стимулюю індивідуальні можливості кожної дитини. Успішна організація самостійної рухової діяльності дітей залежить від їх фізичної підготовленості та наявного рухового досвіду. Тому, під час прогулянок спрямовую їх на удосконалення рухів та повторення ігор, які вже знайомі дітям. Підвищую рухову активність під час ігор та сприяю спілкуванню дітей. Ігри, у яких вони беруть участь підгрупою, більш тривалі та рухливі, ніж індивідуальні ігри. Основні умови підвищення рухової активності дітей в іграх я вважаю такі:

1. Правильний підбір іграшок, достатня кількість рухових іграшок, зручне їх розміщення для ігор, новизна ігрового матеріалу;

2. Своєчасна допомога дитині у виборі іграшки, сюжету та змісту гри, особливо при переході від одного режимного моменту до іншого;

3. Збагачення рухових навичок дітей у процесі гри з різними іграшками та предметами;

4. Організація активного спілкування дітей в іграх. В усіх вікових групах протягом дня провожу 4-5 рухливих ігор, а влітку 5-6. Одну з них планую на майданчику вранці, під час ранкового прийому та огляду дітей. В основному це гра середньої рухливості, яку раніше розучила з дітьми. У цей час пропоную окремим дітям тренування з м'ячем, пострибати зі скакалкою. Заохочую тих дітей, що проявляють самостійність, за власною ініціативою повторити вправи, які їм до вподоби. Загальна тривалість виконання вправ та участь в іграх під час прийому для дошкільнят різних вікових груп від 15 до 20 хвилин. Кожний тиждень з дітьми розучую одну рухливу гру, яка повторюється протягом місяця 4-6 разів, залежно від складності її змісту. Крім того, кожний місяць провожу по 8-10 рухливих ігор, які були розучені раніше. При розподілі ігор та фізичних вправ протягом дня враховую співвідношення програмного матеріалу, який планую на занятті з фізичної культури (як в залі, так і на майданчику), з щоденними вправами та іграми, які виконуються дітьми під час ранкової та вечірньої прогулянок. Застосовуючи ці засоби, враховую період року та погодні умови. У теплий період (влітку, травень та вересень) реальні для виконання практично всі рухи, а також ігри де переважає біг та метання, ігри-естафети. Восени та ранньою весною до змісту прогулянок вношу різноманітні вправи з рівноваги, з м'ячами, обручами, скакалками, рухливими іграшками.

Організовую їх у непогожу погоду на веранді або під навісом. Взимку планую ходьбу по колоді, снігових валах, метання в ціль та ін., катання на санчатах, лижах та ковзанах. У будь-яку пору року під час прогулянок широко застосовую рухливі ігри. Якщо дозволяють погодні умови, з метою закріплення та удосконалення навичок в основних рухах, розвитку спритності та швидкості, починаючи з середньої групи, дітям пропоную виконання вправ у певній послідовності, використовуючи смугу "перешкод" (колода, дуги, обруч та пролізання, ходьба по закопаних у землю автомобільних покришках). Оскільки названі вправи вже вивчалися з дітьми під час занять, то виконання їх на смузі «перешкод» не викликає особливих ускладнень у дітей. Значне місце на прогулянці відводиться вправам спортивного характеру, які планую залежно від періоду року (взимку - катання на санчатах, ковзання на льодових доріжках; ходьба на лижах; весною та влітку - катання на велосипеді або самокаті, роликових ковзанах). Регулярно впроваджую їх під час прогулянок, активізую рухову діяльність дітей, особливо в несприятливих погодних умовах (низька температура, сніг). Важливим моментом у розподілі ігор та вправ під час прогулянок є чергування фізичного навантаження з відпочинком, більш інтенсивних фізичних вправ з менш рухливими. Наприклад, якщо діти вправлялися у метанні торбинок з піском у ціль або прокочували м'яч одне одному, їм після цієї вправи пропоную гру з бігом «У ведмедя у бору» або «Знайди собі пару».

Епізодично допускаю застосування одного й того самого руху під час вправлення на якому не-будь приладі та в руховій грі. При проведенні ігор та вправ застосовую різні способи організації дітей. Так, рухливі ігри провожу зі своєю групою. Кожну гру повторюю 3-5 разів. У вправах спортивного характеру беруть участь також всі діти. Зміст рухової діяльності дітей різної статі має деяку специфіку. Зокрема, у процесі ігор у хлопчиків більше місце займають рухи швидкісно-силового характеру (біг, метання предметів в ціль та на дальність, лазіння). Дівчатка віддають перевагу іграм з м'ячем, стрибкам (зі скакалкою у старших групах), вправам з рівноваги (ходьба по колоді або лаві). Намагаюся збагатити прогулянки рухливими іграми та фізичними вправами, не забуваю знижувати наприкінці гри рухову активність дітей. Цим забезпечую спокійний перехід їх до обіду та денного сну. Доцільно розподіляю рухову активність дітей протягом перебування їх у дошкільному закладі. Особливої уваги потребує друга половина дня, коли часто проводяться малорухливі та спокійні види діяльності у дошкільнят. Тому, на вечірній прогулянці застосовую більш динамічні засоби фізичної культури (основні рухи, вправи спортивного характеру, ігри, естафети). У керівництві руховою діяльністю дітей під час прогулянки виділяю 2 етапи. Спочатку з'ясовую у дитини інтереси до ігор та вправ, взаємовідносини з однолітками, виявляю їх рухову підготовленість.

Для розвитку самостійної діяльності дітей створюю необхідні умови: своєчасно допомагаю кожній дитині у виборі гри та вправ, фізкультурних посібників. На цьому етапі застосовую такі методи та прийоми: спільне виконання вправ дитини зі своїми однолітками, пояснюю та показую більш складні елементи рухів, заохочення. Основним напрямком у керівництві руховою активністю дітей у процесі самостійної діяльності є збагачення їх різноманітними рухами. На другому етапі здійснюю більш інтенсивний вплив на рухову активність дітей. Малорухливих дітей залучаю до діяльності, яка сприяє розвитку інтересу до ігор та фізичних вправ. Дуже рухливих та збудливих дітей спрямовую на вправи, які вимагають від них точності рухів (метання в ціль, вправи у рівновазі), стримую їх від значної рухливості і сприяю формуванню уваги та стриманості. Індивідуальний підхід до дітей застосовую з урахуванням інтересу дитини до ігор та різних фізичних вправ. Рухова активність дітей залежить від комплексного впливу генетичних та соціальних факторів. Тому режим рухової активності дошкільнят передбачає диференційований підхід до дитини, стимулювання ігрової діяльності у малорухливих дошкільників, залучення їх до виконання основних рухів та вправ спортивного характеру під час прогулянок. Як вихователь, добре знаю стан здоров'я, фізичний розвиток, рухову підготовленість, особливості поведінки та інші показники індивідуального розвитку дитини. У процесі самостійної рухової діяльності діти в основному самі регулюють фізичне навантаження, змінюючи більш інтенсивні рухи менш інтенсивними і за необхідністю роблять паузи.

Спостерігаю за станом самопочуття дітей, здійснюю індивідуальне керівництво їх діяльністю. На мою думку, рухи необхідні для нормального росту та розвитку дитини, як і повноцінне її харчування. Фізичні вправи не тільки розвивають та зміцнюють дитячий організм, попереджують різні захворювання, а також є одним із ефективних засобів лікування та відновлення сил дитини після хвороби. Діти, які систематично виконують фізичні вправи відрізняються бадьорістю, життєрадісністю, оптимізмом та високою працездатністю як до фізичних, так і до розумових навантажень. Індивідуальну роботу спрямовую на активізацію малорухливих дітей, покращення фізичної та рухової підготовленості більш слабких дошкільнят. Враховуючи індивідуальні особливості дітей, одним з них надаю допомогу у виконанні вправ, а іншим нагадую, як їх робити, підбадьорюю та оцінюю рухові дії. Деяким дітям пропоную відпочити, попереджуючи їх втому та занадто велике перегрівання від рухової діяльності. Особливого підходу потребують діти, рухова активність яких обмежується після перенесених хвороб. Раджуся з лікарем, які вправи їм можна виконувати і в яких іграх брати активну участь. Поступово цим дітям пропоную більш інтенсивні рухи та динамічні ігри.

Слідкую, щоб діти частіше вправлялися в тих способах виконання рухів, якими вони володіють гірше. Підтримую бажання дитини допомагати своїм одноліткам оволодіти важкою для них вправою. Наприклад, у старших групах – стрибки зі скакалкою, кидання баскетбольного м'яча в кошик. Таким чином, самостійна рухова діяльність має виняткове значення для формування у дитини звички та потреби у систематичному виконанні фізичних вправ і впливає на всебічний її розвиток. Поряд з закріпленням та удосконаленням різних рухових дій у дітей формується почуття колективізму, виховується товариськість, доброзичливість до своїх товаришів, впевненість у своїх силах.

Л.Л. Макаренко

Формування здорового способу життя дошкільників засобами хортингу.

Оздоровчий хортинг - розділ навчання українського національного виду спорту, виділений у систему спеціально підібраних фізичних вправ і науково розроблених методичних положень, спрямованих на вирішення завдань всебічного фізичного розвитку та оздоровлення дошкільників. Основні технічні елементи хортингу вимагають розуміння дитиною сутності виконуваних рухових дій, уміння виконувати їх правильно і усвідомлено.

Слід зазначити, що оздоровчий хортинг сприяє вихованню життєво важливих рухових навичок вихованців, надає рухам красу, граціозність, точність. Забезпечує розвиток психофізичних якостей, таких як спритність, швидкість, сила, гнучкість, витривалість; формує волю, характер, дисциплінованість; розвиває пам'ять, мислення; гармонізує відносини з навколишнім світом, є сходинкою в пізнанні і формуванні рухової культури.

Тому метою педагогів та спеціалістів КДНЗ №22 (ясла – садок) комбінованого типу фізкультурно – оздоровчого спрямування м. Покров Дніпропетровської області є формування правильної постави, корекція плоскостопості та осанки, виховання вміння володіти тілом. Завдяки цілеспрямованій та творчій роботі педагогів елементи оздоровчого хортингу застосовуються в усіх вікових групах дошкільного закладу, що є важливим специфічним методом фізичного виховання дитини, який сприяє вирішенню виховних та оздоровчих завдань.

Для досягнення поставленої мети в дошкільному закладі створено відповідний розвивальний простір: спортивна зала; зал лікувальної фізкультури; атрибути для естафет, вправ та рухливих ігор; спортивний майданчик; ігрові майданчики; світлиця.

Організовуючи навчально-виховну діяльність занять хортингом педагоги використовують завдання із ТРВЗ, експериментально-дослідницької діяльності, проблемно-пошукові ситуації, які сприяють усвідомленому і самостійному виконанню рухів, розвитку творчості, вихованню організованості.

Робота з оздоровчого хортингу здійснюється за такими напрямаийснюється за у життями: фізичне, громадянське, родинно-сімейне, військово-патріотичне, моральне, трудове, естетичне, екологічне виховання; сприяння творчому розвитку особистості. Ці напрями тісно взаємопов'язані між собою і утворюють цілісну систему, яка забезпечує виховання всебічно розвиненої особистості - вільної, гуманної, духовно і творчо зрілої, фізично досконалої, громадянсько відповідальної і мужньої, ініціативної і активної, здатної до вирішення складних проблем, готової до самооцінки і самовиховання.

Складний інтегрований процес виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, таких як: заняття фізичними вправами, рухливі ігри, ранкова гімнастика, спортивні розваги, прогулянки. Крім того, і на музичних заняттях широко застосовуються фізичні вправи, танці, елементи танців, які також сприяють вирішенню завдань фізичного виховання. Вибір форм роботи залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням їхніх груп здоров'я.

Метою фізичного виховання та формування здорового способу життя є: забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення здоров'я, гармонії тіла і духу, використання історичного національного досвіду здорового способу життя за традиціями українського народу; формування рис лицарства і мужності, вміння правильно поводитись у критичних життєвих ситуаціях і надавати необхідну допомогу собі та оточуючим, виховання потреби у регулярних заняттях фізичною культурою.

Метою громадянського виховання є: формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, людину з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою спрямованими на розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.

Головними завданнями родинно-сімейного виховання є: гармонійний всебічний розвиток дитини, підготовка її до життя в існуючих соціальних умовах; реалізація її творчого потенціалу; формування у дітей моральних цінностей з позиції добра, справедливості, правди, людяності, розуміння пріоритету виховання дітей у сім'ї та гуманних взаємин між членами родини, важливості ролі сім'ї у житті суспільства; виховання національної свідомості і самосвідомості, залучення до традицій родинно-побутової культури українців; активної участі у всенародних і сімейних святах.

Головними завданнями військово-патріотичного виховання є: формування психологічних та морально-вольових якостей, особистісних поглядів на сучасні події; самовиховання і самопідготовка, спрямовані на оволодіння певними світоглядними знаннями і уявленнями; фізичний розвиток особистості.

Першочерговими завданнями морального розвитку є: пробудження гуманних почуттів особистості; формування морально-вольових якостей, ознайомлення із змістом і значенням моральних вимог, норм і правил поведінки, морально-етичними цінностями. Особливе значення надається моральному вихованню: прищепленню почуттів любові і поваги до рідних та близьких, батьківської домівки, дитсадка, свого міста; інтересу та пошани до державних символів, історичної бойової і культурної спадщини Запорозької Січі, ознайомленню з традиціям українського народу, гордості за його досягнення та бажання долучитися до значущих суспільних подій.

Основним завданням трудового виховання є: формування емоційної готовності до праці, елементарних умінь і навичок в різних видах праці, інтересу до світу праці дорослих людей; індивідуальний та диференційований підходи до дитячої особистості: врахування інтересів та здібностей, уподобань, до видів трудової діяльності людини; об’єднання дітей в робочі підгрупи та моральна мотивація дитячої праці; ознайомлення дітей із загальними основами сучасного виробництва; виховання дисциплінованості, організованості, бережливого ставлення до суспільної і приватної власності, природних багатств.

Естетичне виховання служить гармонійному розвитку особистості, яка тонко відчуває прекрасне в житті та спорті; сприяє розвитку природних

нахилів, творчих здібностей та уяви, обдарувань, фантазії.

Цілеспрямоване педагогічне спілкування в середовищі мистецтва, застосовання прикладів досягнень відомих спортсменів, тренерів з хортингу, твори музичного, театрального, літературного, образотворчого мистецтва в контексті загальнолюдської і національної культури сприяє введенню дитини в певну історичну епоху, засобами художньої виразності, притаманним різним видам мистецтва: живопис, скульптура, архітектура, музика, хореографія, театр, література.

Одним з важливих питань залишається виховання екологічної культури у вихованців, покликане забезпечити вихованців науковими знаннями про взаємозв'язок природи і суспільства. Його розв’язання здійснюється у таких напрямках: формування реалістичних уявлень про явища природи; елементів екологічного світорозуміння; розвиток позитивного емоційно-ціннісного, дбайливого ставлення до природного довкілля; прищеплення практичних вмінь доцільного природокористування.

Педагоги розширюють і поглиблюють власні знання і знання вихованців про природу, побут, культуру, етнічні традиції своєї місцевості.

Творчий розвиток особистості є одним із пріоритетних напрямків виховної роботи у гуртку, який спрямований на розвиток умінь бачити пізнавальні проблеми у сфері фізкультурно-оздоровчої, науково-технічної, художньої, декоративно-прикладної творчості, еколого-натуралістичної, туристично-краєзнавчої, фізкультурно-спортивної діяльності; сприяє розкриттю таланту і здібностей у національному виді спорту України; формуванню пізнавальних інтересів у певній галузі знань технічної творчості: моделювання, винахідництва; інтелектуальному, емоційному та естетичному розвитку.

Таким чином, впровадження оздоровчого хортингу в ДНЗ сприяє освоюєнню і розвитку резервів тіла дошкільника; реалізації можливостей в улюблених прийомах, малюванні, ліпленні, конструюванні, художній праці, мовленнєвій і музичній діяльності.

О.М. Ворончук

Продуктивні освітньо – оздоровчі технології в оновленому середовищі сучасного дошкільного навчального закладу

Давно помічено, що плоскостопість негативно впливає на самопочуття людини, швидко викликає втому, заважає активно рухатись. Щоб запобігти розвитку цієї фізичної вади, слід з раннього віку вдаватися до її профілактики, уважно стежити за правильним формуванням стопи дитини.

Форма стопи людини залежить від стану її м'язів і зв'язок. Нормальна стопа – коли нога спирається на зовнішнє поздовжнє склепіння. Внутрішнє ж – наче ресора, забезпечує еластичність ходи. Якщо м'язи, які підтримують склепіння слабнуть, то все навантаження припадає на зв'язки. Вони розтягуються й сплющують стопу. Деформацію стоп, для яких характерне стійке опускання склепінь, і називають плоскостопістю.

Розрізняють подовжену плоскостопість, коли опущене внутрішнє склепіння, і поперечну – опущене склепіння між головками кісток. Вона буває природженою, рахітичною, паралітичною, травматичною і статистичною.

Найпоширеніша плоскостопість - статична, яку спричиняють слабкість м'язового тонусу, часте стомлення від тривалого перебування на ногах. До плоскостопості призводять й загальна слабкість, знижений фізичний розвиток, а також зайва вага.

У малят, яких рано навчають ходити і які багато стоять на ніжках (до 10-12 місяців), також розвивається плоскостопість. На формування стопи негативно впливає тривала ходьба, біг та стояння на твердому ґрунті (асфальті) у м'якому взутті без каблука.

Ранніми симптомами плоскостопості є стомлення ніг і біль у литках під час ходьби та наприкінці дня. Іноді з'являються судороги у ногах, тому що порушується опірна функція нижніх кінцівок та їх кровопостачання. Стопа стає пітливою, холодною, синюшною. З часом біль посилюється. Як правило, він локалізується на підошві, у склепінні та м'язах гомілки, але може бути й у колінних суглобах, а також у попереку. Сплощення стопи впливає на положення таза й хребта, що призводить до порушення постави.

Хода дітей стає напружена й незграбна. Вони широко розмахують руками, дуже тупають, підгинають ноги у колінах, їм важко бігати й стрибати: з'являється головний біль, слабкість, оскільки склепіння стопи втрачає свою амортизаційну функцію і не пом'якшує поштовхи. Наприкінці дня діти часто скаржаться, що взуття їм тісне, бо після тривалого навантаження деформована стопа ще більше сплющується й подовжується.

Треба пам'ятати, що не рекомендується дитині купувати взуття з м'якою підошвою. Воно повинне суворо відповідати розміру ноги, мати невеличкий каблучок висотою 5-8мм, устілку та міцний задник. А ще краще більше часу дитині проводити босоніж. Адже стопа має безліч активних точок, які зв'язують підошву з внутрішніми органами, також активізується центральна нервова система, а якщо покращується нервова система – покращується здоров'я. Ходьба босоніж – це масаж, який тонізує організм дитини, тому необхідно, щоб дитина якомога більше ходила босоніж по землі, по вологому піску, по вологій траві.

Важливу роль у профілактиці плоскостопості відіграють фізичні вправи, бо вони дають змогу підвищувати тонус і силу м’язів. Вправи проводяться з різних вихідних положень - стоячи, сидячи, лежачи, в русі. Вправи бувають з різними предметами: камінцями, каштанами, з циліндрами різної величини, м’ячиками, серветками, хусточками. Діти збирають їх пальцями ніг, перекладають у кошики, з обруча в обруч, катають стопами по підлозі.

Для профілактики плоскостопості необхідно:

• Слідкувати за дитячим взуттям: воно має щільно облягати ногу, але не бути тісним, мати твердий задник, еластичну підошву і каблучок 1-2 см. Не слід носити взуття з вузькими носками, або ходити в надто теплих черевиках: перегрівання ніг ослаблює зв'язки стопи. Спортивне взуття (кросівки та кеди) треба використовувати тільки для занять з фізкультури.

• Робити дитині масаж, коли вона скаржиться на біль в ногах. Проводити його треба щодня 10-15 хв. Масаж роблять на передній – внутрішній поверхнях гомілки і стопи. Масажні рухи – від гомілковостопного до колінного суглоба і від кінців пальців ноги до п'ят. Основні прийоми масажу: погладжування, розминання, постукування та розтирання.

• Заохочувати дітей до виконання нескладних вправ: частіше згинати пальці ніг; повертати ноги всередину; наближати носки ніг один до одного; ходити на носках; ходити з опорою на зовнішній бік стопи; затискати стопами м'яч; збирати пальцями ніг дрібні предмети: камінці, каштани, палички, хусточки; розправляти на підлозі пальцями стоп рушничок; ходити вузьким кроком (п'ята правої стопи торкається носка лівої, а п'ята лівої - носка правої); колові рухи стоп; "миття" ноги ногою; повзати на четвереньках; лазити по драбині, переходити з одного прольоту драбини на інший.

У КДНЗ №22 «Усмішка» м. Покров Дніпропетровської області створені всі умови для профілактики та корекції плоскостопості у дошкільників, які знаходяться на обліку у хірурга: спортивна зала; спортивний майданчик; в кожній віковій групі доріжки здоров'я; літній плескальний басейн; зал для корекції плоскостопості, який облаштований спеціальним басейном, де діти ходять по камінчикам, збирають у воді пальцями ніг дрібні предмети. Басейн складається з трьох міні - басейнів, наповнених водою контрастної температури, що сприяє загартуванню стоп дітей: м’язи стоп реагують на температуру води, стають міцнішими та більш витривалими. Зал лікувальної фізкультури обладнано спеціальними тренажерами для стоп ніг: роликові бігові доріжки, ребристі дошки, міні – тренажери для стоп. Вагоме значення під час корекції плоскостопості має обладнання, виготовлене педагогами, а саме:

Ø великий шерстяний килим «Сонечко» з 7 промінцями: 1 - клейончаста основа з намальованими слідами стоп; 2 - основа з тканини, на яку нашиті дерев’яні палички довжиною 10 см у вигляді доріжки; 3- основа з тканини, в окремі кишеньки якої вшиті каштани; 4- основа з тканини, в окремі кишеньки якої вшита квасоля; 5- основа з тканини, обшита металевими кришечками; 6 - основа з атласної тканини; 7 – основа з хутра.

Ø килим «Черепаха», оздоблений мереживом з мотузки та кришечками з пляшок у вигляді квітів;

Ø різнокольорове листя з тканини, на якому нашиті об’ємними м’які комахи: павучки з плетеною павутиною; жучки - з дерев’яними паличками - доріжками; силуети метеликів вишиті з різнокольорових ґудзиків; дерев’яний крокодил ( 3 м ) з паличками та кришечками від пляшок;

Ø килимки, на яких нашиті силуети стоп ніг з тканини різної фактури для ходьби босоніж;

Ø драбина з гіркою;

Ø «ходунки» - дерев’яні цеглинки на які прикріплені металеві кришечки від пляшок та довгими ручками для утримання в руках.

Для попередження плоскостопості підібрані спеціальні профілактичні вправи, які дають змогу розвивати та закріплювати м’язи голені та стопи. Всі вправи діти виконують босоніж. Для зміцнення зводу стоп ніг та гомілкових суглобів дітей підібрано комплекс вправ для лазіння по гімнастичній та мотузковій драбині.

Робота з оздоровлення підростаючого покоління; створення умов для охорони та зміцнення здоров'я дітей; формування ціннісного ставлення дітей до здоров'я та здорового способу життя, профілактика захворювань опорно-рухового апарату дітей проводиться в єдності дошкільного закладу і занять батьків з дітьми вдома. З цією метою ми регулярно проводимо батьківські збори, консультації, відкриті перегляди занять, спільні заняття ЛФК, спортивні дозвілля, свята і розваги. Батьки беруть активну участь у створенні розвиваючого середовища в групі, виготовленні ортопедичних доріжок. Ставлення батьків до фізичного виховання, до захоплення дітей рухливими іграми і вправами впливає на формування дитячих інтересів. Про це ми повинні постійно нагадувати батькам, спонукаючи їх до спільних занять з дітьми ранковою гімнастикою, іграми і вправами. О.М. Ворончук

Ранніми симптомами плnbsp;для стоп оскостопості є стомлення ніг і біль у литках під час ходьби та наприкінці дня. Іноді з'являються судороги у ногах, тому що порушується опірна функція нижніх кінцівок та їх кровопостачання. Стопа стає пітливою, холодною, синюшною. З часом біль посилюється. Як правило, він локалізується на підошві, у склепінні та м'язах гомілки, але може бути й у колінних суглобах, а також у попереку. Сплощення стопи впливає на положення таза й хребта, що призводить до порушення постави.

Для профілактики плоскостопості необхідно:

У КДНЗ №22 «Усмішка» м. Покров Дніпропетровської області створені всі умови для профілактики та корекції плоскостопості у дошкільників, які знаходяться на обліку у хірурга: спортивна зала; спортивний майданчик; в кожній віковій групі доріжки здоров'я; літній плескальний басейн; зал для корекції плоскостопості, який облаштований спеціальним басейном, де діти ходять по камінчикам, збирають у воді пальцями ніг дрібні предмети. Басейн складається з трьох міні - басейнів, наповнених водою контрастної температури, що сприяє загартуванню стоп дітей: м’язи стоп реагують на температуру води, стають міцнішими та більш витривалими. Зал ліку вальної фізкультури обладнано спеціальними тренажерами для стоп ніг: роликові бігові доріжки, ребристі дошки, міні – тренажери для стоп. Вагоме значення під час корекції плоскостопості має обладнання, виготовлене педагогами, а саме:

Ø килим «Черепаха», оздоблений мереживом з мотузки та кришечками з пляшок у вигляді квітів;

Ø килимки, на яких нашиті силуети стоп ніг з тканини різної фактури для ходьби босоніж;

Ø драбина з гіркою;

Консультація для батьків "Зміцнюємо здоров'я змалку"

Мета: ознайомити батьків з роботою групи корекції з частохворіючими дітьми. Розповісти про внутрішні резерви організму людини. Запропонувати "Потяг здоров'я" з нестандартним лікувально профілактичним інвентарем. Заохотити батьків до виготовлення нестандартного інвентарю вдома.

На початку навчального року я отримую від лікаря список дітей, які відносяться до групи частохворіючих. Цей список кожного місяця поповнюється дітьми, які хворіли ОРВІ . Усі ці діти потребують особистої уваги. Я беру їх на заняття з фізкультури, бо помітила, що у цих дітей виробляється комплекс неповноцінності, якщо вони не займаються з усіма разом. Під час загальнорозвиваючих вправ вони виконують вправи удвічі менше, ніж їх однолітки. Метання та кількість стрибків значно зменшуються або замінюються вправами з лазання, повзання або рівноваги.

Але головними, на мій погляд, є додаткові заняття. Я зустрічаюсь з дітьми кожний понеділок, розподіляю їх за віком й даю знання про те, що в природі сховано багато сил, якими людина може користуватись.

Кожного з нас цікавить, як працює організм над своїм особистим відновленням. Обговоримо життя клітин. Наше фізичне тіло складається з життя окремих клітин. Кожна клітина діє самостійно, але вона зв'язана з іншими клітинами. Ці окремі життя мають мислення, яке дає їм змогу вірно виконувати свою роботу. Звісно, що це слабе мислення знаходиться під контролем підсвідомого мислення людини. Клітини постійно працюють. Так червони клітини, пересуваючись по артеріям, переносять з легенів кисень й розподіляють його по різним тканинам тіла. Повертаючись назад, вони забирають шлаки й виводять їх з організму. Інші клітини виконують роль поліцейських, які захищають організм від бактерій. Вони поїдають тих, хто небажано вдерся в організм. Якщо вони не можуть самі справитись з бактеріями, то збираються у великій кількості й викидають їх у вигляді прища або якоїсь хвороби. Клітини постійно працюють по відновленню тіла. Кожна клітина знає як це робити й чим можна допомогти організму. Наука довела, що кожна хвороба формується на захворюванні клітин. Людина може керувати клітинами, які проявляють фізичну слабкість. Для цього я вчу дітей слухати свій організм й приходити йому на допомогу у вигляді масажу. Руки людини мають велику силу. Вони направляють життєву силу на хворе місце, ліниві групи клітин оживають й приходять у рух, що дає змогу людині вилікуватись.

На заняттях діти роблять собі масаж носа, обличчя, голови, рук. За допомогою рук вони вчаться поліпшувати свій стан.

Щоб діти були фізично розвиненими, я проводжу з ними комплекси вправ, у яких використовую вправи - асани з йоги.

Виконання поз потребує повільного, спокійного ритму, що дає на організм помірне навантаження.

Великий Патанджалі говорив: "Йога - це мистецтво вчитись плавати з радістю у зустрічних течіях життя".

Фізичні вправи чергуються з дихальними вправами, а це дуже важливо для ослаблених дітей, бо ці вправи провітрюють легені, лікують їх хронічні захворювання. Усі ці пози покращують кровообіг, допомагають нормалізувати роботу внутрішніх органів, чистять організм від шлаків.

Отже, на заняттях діти вчаться бути здоровими. І мені приємно, що список частохворіючих дітей поступово зменшується. У минулому році з

11 дітей 5 було знято з обліку. Гадаю, що і в цьому році буде непоганий результат.

"Потяг здоров'я" допоможе вам виростити здорову дитину. Цей інвентар нескладний. Ви можете виготовити його самостійно. Користуючись ним, ви побачите, як здоровішають ваші діти, як хвороби залишають вашу домівку Тож не гайте часу.

«ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ В УМОВАХ

ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ»

Одне із основних завдань, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» – збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини.

Показниками фізичного здоров’я дитини є рівень морфофізіологічного розвитку (нормальне функціонування всіх органів та систем організму, їх ріст і розвиток), що виявляється й підтверджується віковими антропо-та біометричними показниками (довжина, маса тіла, об’єм грудної клітки, робота серця, дихання, опорно-руховий апарат, постава, стан шкіри, гострота зору, нюху, слуху, смаку тощо).

Показники психічного здоров’я – рівень розвитку психічних процесів (відчуття, сприймання, увага, пам’ять, уява, мислення, мовлення, воля), емоційної сфери, збалансованих психічних станів, умінь свідомо керувати своєю поведінкою, адекватно реагувати на зовнішні й внутрішні подразники, регулювати відносини із соціальним, природним, предметним середовищем та власним „Я”.

Показники духовного здоров’я – врівноважене спілкування з однолітками та іншими дітьми, дорослими людьми, швидка адаптація до середовища, спрямованість на суспільно¬-корисну справу, культура користування матеріальними благами.

Умовами цілісного розвитку дитини є використання в дошкільних навчальних закладах здоров’язбережувальних та здоров’яформувальних технологій, які реалізуються комплексно через створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медичного обслуговування, харчування, оптимізації рухового режиму, системного підходу до формування у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між педагогом та вихованцями, самими дітьми.

У процесі життєдіяльності дітей у дошкільних навчальних закладах використовується комплекс різних засобів: фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту і туризму), природне середовище (повітря, сонце, вода), гігієнічні чинники (режим харчування, сну, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання тощо). Поряд з традиційними засобами фізичного виховання, оздоровлення дошкільників у практиці роботи дошкільних закладів знаходять місце інші, наприклад: фітбол-гімнастика – вправи з використанням м’яча, що має певні властивості (розмір, колір, запах, пружність), які застосовуються з оздоровчою метою; стретчинг – система вправ, заснована на статичних розтягненнях м’язів тіла і хребта, яка дає змогу запобігати порушенню постави, має оздоровчий вплив на весь організм, допомагає активізувати його захисні сили.

Важлива умова для забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей – створення предметно-ігрового середовище. Воно має бути розвивальним, раціонально облаштованим, домірно насиченим і не лише служити фоном для епізодичних рухових дій, а бути стимулом, спонуканням для розгортання та активізації дитячої рухової діяльності (організованої педагогом та самостійної).

У кожному груповому приміщенні бажано створити осередок фізкультурно-оздоровлювальної активності (гімнастична стінка, драбинка, гімнастична лава, куби, м’ячі, обручі, сухий басейн, „стежка здоров’я”, фітоподушки, різні іграшки - автомобілі, візки тощо). Розміщення обладнання має забезпечити вільний без перешкод доступ до нього та сприяти руховій активності дітей, закріпленню у них набутих умінь та навичок.

Особливого значення набуває виважене використання таких гігієнічних чинників, як сон і харчування дітей.

Сон.

Сон дітей повинен організовуватись у належних гігієнічних умовах (окреме ліжко, не дуже м’яка постіль, чисте прохолодне повітря в приміщенні) у всі пори року. Тривалість денного сну для дітей визначається санітарними правилами і нормами. Часові межі денного сну можуть бути подовжені чи скорочені залежно від можливих індивідуальних проявів, особливостей нервової системи, емоційного чи фізичного навантаження, самопочуття дітей.

Харчування.

Правильна організація харчування передбачає надходження в організм дитини необхідних харчових речовин у достатній кількості, правильного співвідношення відповідно до фізіологічних потреб дитячого організму. Діти отримують харчування 3-4 рази на день залежно від часу перебування в дошкільному навчальному закладі. Обов’язковим є дотримання правил естетики харчування, виховання необхідних гігієнічних навичок, що відповідають віку та рівню розвитку дітей.

З метою повноцінного фізичного розвитку дітей дошкільний навчальний заклад забезпечує проведення фізкультурно-оздоровчої роботи, організацію рухової активності у повсякденному житті та проведення занять з фізичної культури.

До фізкультурно-оздоровчої роботи можна віднести такі форми: ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультурні хвилинки, паузи, загартувальні процедури.

Рухову активність у повсякденному житті забезпечують рухливі ігри, фізичні вправи на прогулянках, походи за межі дошкільного закладу (дитячий туризм), фізкультурні свята і розваги, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров’я, індивідуальна робота з фізичного виховання.

Заняття з фізичної культури розглядаються як цілеспрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної діяльності, що має на меті оптимізацію рухового режиму, формування та закріплення рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей, надання дітям спеціальних знань з фізичної культури.

Фізкультурно-оздоровча робота

Ранкова гімнастика – обов’язкова складова організації життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі. Вона сприяє поглибленню дихання, посиленню кровообігу, обміну речовин, розвитку різних груп м’язів, правильній поставі, розгальмовуванню нервової системи після сну, викликає позитивні емоції.
Головна вимога до гімнастики у літній період – проведення її на свіжому повітрі, а взимку – у добре провітреному приміщенні. Для підвищення опірності організму до несприятливих кліматичних умов одяг під час виконання вправ має бути легким.

Добір вправ у комплексі визначається з урахуванням можливостей і стану здоров’я дітей певного віку, а також їхніх індивідуальних особливостей. Вправи повинні бути прості та доступні для виконання, доцільно включати біг, ходьбу, стрибки, інші вправи для різних груп м’язів.
Тривалість ранкової гімнастики: для дітей раннього віку – 4-5 хв., молодшого дошкільного віку - від 6 до 9 хв., старшого – 8-12 хв. Комплекси ранкової гімнастики розучуються на заняттях з фізичної культури, діють 2 тижні з ускладненням на другому.

Протягом року вже знайомі комплекси періодично повторюються, збільшується навантаження за рахунок урізноманітнення вправ, підвищення інтенсивності виконання.
Гімнастика після денного сну проводиться після поступового підйому дітей у спальній, групових кімнатах або залі. Комплекс такої гімнастики включає загальнорозвивальні вправи на різні м’язові групи із зміною вихідних положень та спеціальні вправи для формування стопи і постави. Тривалість від 6 до 9 хвилин залежно від віку дітей.

Фізкультурні паузи (динамічні перерви) проводяться в перерві між малорухливими видами діяльності та організованими заняттями з метою зняття втомлюваності дітей через використання нескладних рухливих вправ. Їх тривалість – 5-10 хв.

Фізкультурні хвилинки – проводяться під час організованих занять у вигляді короткотривалих комплексів фізичних вправ, що дає можливість зменшити втомлюваність дітей і відновити їхню працездатність для подальшої успішної роботи. До комплексів фізкультурних хвилинок входять 3-4 вправи, кожна з яких повторюється 4-6 разів. Їх тривалість 1-2 хвилин.

Загартувальні процедури – система заходів, спрямованих на підвищення опірності організму дітей, розвитку у них здатності швидко й без шкоди для здоров’я пристосовуватися до змінних умов навколишнього середовища.
У дошкільних навчальних закладах застосовуються два види загартувальних заходів: повсякденні та спеціальні. До повсякденних належать: відповідний температурний режим, застосування широкої аерації, використання прохолодної води для миття рук, обличчя, полоскання рота, горла.

Спеціальні загартувальні процедури – повітряні й сонячні ванни, різноманітні водні процедури (наприклад: сухе та вологе обтирання тіла махровою рукавичкою, обливання ніг, тіла), сон при відкритих фрамугах тощо. При використанні водних процедур температура води поступово знижується відповідно до встановлених норм.
Проводяться й інші загартувальні (ходьба босоніж по росяній траві, глині, камінцях, вологому піску тощо) та спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фітотерапія, ароматерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури тощо), які включаються до системи оздоровлення за призначенням лікаря та згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров’я і самопочуття дітей.

Форми організації рухової активності у повсякденному житті

Педагоги дошкільного навчального закладу мають спонукати дітей до рухової діяльності, регулювати їхню активність, схвалювати намагання виявляти самостійність, вольові зусилля. При цьому важливо враховувати руховий досвід кожної дитини, притаманний їй темп, рівень рухливості, природні можливості та здібності.
У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності становить до 3-х годин для дітей раннього віку, 3-4 години для молодшого дошкільного віку, 4-5 годин – для старших дошкільників.
Важливий складник життєдіяльності дітей – прогулянки. Неодмінна умова їх проведення – збалансування дорослими програмових вимог з бажаннями вихованців. Зміст роботи в ході прогулянок залежить від погоди, освітніх завдань, загальної атмосфери в групі, настрою та інтересів дітей тощо.

На прогулянках тривалість фізичних вправ та рухливих ігор для дітей раннього віку становить 20-35 хв., молодшого – 35-45 хв., старшого – 45-60 хв. Рухову активність дітей варто знижувати наприкінці прогулянки (за 10-15 хв.) до її закінчення, щоб забезпечити спокійний перехід до іншого режимного моменту.
Враховуючи провідну роль ігрової діяльності в особистісному зростанні дітей, значне місце під час організації рухового режиму відводиться рухливим іграм. При їх доборі враховуються такі чинники: вік дітей, пора року, погодні та природні умови, місце ігор протягом дня, наявність необхідного фізкультурного обладнання та інвентарю.

Рухливі ігри включаються до різних форм роботи з дітьми (занять, свят, розваг, походів тощо) після їх попереднього розучування.

Їх проводять в усіх вікових групах щодня: під час ранкового прийому (одна-дві гри малої і середньої рухливості), на прогулянках (дві-три гри малої, середньої та високої рухливості), ввечері пропонуються одна-дві гри середньої та малої рухливості. Усього протягом дня проводиться п’ять-шість рухливих ігор, а влітку – шість-сім.

Протягом дня слід проводити рухливі ігри різних видів: сюжетні й безсюжетні, ігри змагального типу, з елементами спортивних ігор (баскетбол, футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, хокей з м’ячем і шайбою) та спортивних вправ (їзда на велосипеді, катання на санчатах, ковзанах, ходьба на лижах), забав (серсо, кільцекид, кеглі) тощо. Навчання елементів більшості спортивних ігор і вправ спортивного характеру здійснюється на заняттях з фізичної культури, а закріплення – на прогулянках.

Фізичні вправи на прогулянках – один з основних засобів фізичного розвитку дітей. Завдяки їм формуються навички життєво важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння тощо), розвиваються фізичні якості (сила, спритність, швидкість, витривалість, координація рухів, гнучкість).
Фізичні вправи також широко використовуються в різноманітних організаційних формах (ранкова гімнастика, заняття з фізичної культури, рухливі ігри тощо).

Походи за межі дошкільного закладу (дитячий туризм) проводяться з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку. Вихователь має ретельно готуватися до їх проведення: продумувати маршрут руху і спосіб пересування, визначати та вивчати місця зупинок і відпочинку, враховувати при цьому всі природні умови для проведення вправ з удосконалення рухових навичок (наявність струмочків, гірок, повалених дерев тощо). До місця призначення діти можуть іти вільно, групуючись за бажанням; шикування парами використовується при переходах вулиць, шосе.

Тривалість переходу в один бік (від дошкільного закладу до місця кінцевої зупинки) становить для дітей четвертого року життя 15-20 хв., п’ятого року життя – 20-25 хв., шостого року життя – 25-30 хв.
Під час походів використовують вправи з основних рухів, рухливі ігри з використанням дрібних фізкультурних знарядь та природних умов, а також передбачаються проведення спостережень в природі та навколишньому оточенні, елементарні бесіди, короткі розповіді краєзнавчого, екологічного спрямування, дидактичні ігри тощо. Не можна підміняти походи за межі дошкільного закладу цільовими прогулянками та екскурсіями – вони посідають самостійне місце в освітньому процесі як форми ознайомлення дітей з природним, предметним і соціальним довкіллям. Основна мета дитячого туризму в умовах дошкільного закладу – оздоровлення малят, запобігання гіподинамії, оптимізація рухового режиму, вдосконалення рухових навичок.

Фізкультурні свята проводяться двічі – тричі на рік, починаючи з молодшого дошкільного віку. Оптимальна тривалість заходу для дітей цього віку – 40-50 хвилин, для старшого віку – 50-60 хвилин. Фізкультурні свята організовуються в першій чи другій половині дня, в музичній чи фізкультурній залі, на майданчику, в басейні тощо. Якщо свято проводиться у приміщенні, необхідно подбати про організацію повноцінної прогулянки у цей день.

Активна рухова діяльність усіх дітей, забезпечення участі кожного з них , створення піднесеного настрою під час фізкультурного свята – найважливіша мета заходу. Важливо не перетворювати його на розважальне видовище для дорослих, а також не відлучати від участі у святі дітей, які пропустили підготовку до нього з певних причин, малоактивних і невпевнених.

Під час підготовки до фізкультурного свята необхідно розробити сценарій, розподілити обов’язки щодо оформлення місця проведення, підготувати музичний супровід, атрибутику, костюми, призи і нагороди тощо. При розробці сценарію особлива увага приділяється сюрпризним моментам, показовим номерам, церемонії урочистого відкриття і закриття свята, підбиттю підсумків, врученню призів і подарунків.

Підготовка дітей до свята розпочинається заздалегідь і здійснюється впродовж усього освітнього процесу (на музичних, фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, ігор, самостійної рухової діяльності, індивідуальної роботи тощо). Неприпустимими є багаторазові масові репетиції повного ходу свята.
Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з раннього віку (3-й рік життя) один-два рази на місяць, переважно у другій половині дня. Тривалість фізкультурних розваг для дітей раннього віку – 15-20 хв., молодшого – 20-35 хв., старшого віку – 35-40 хв. Місцем їх проведення може бути фізкультурна чи музична зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик, лісова або паркова галявина, берег водоймища тощо. Обов’язковим є участь кожної дитини в розвазі. Щоб забезпечити оптимальні фізичні, психічні, емоційні навантаження, плануючи розваги передбачається раціональне чергування ігор з різними ступенями навантаження, колективних, масових – з іграми підгрупами чи індивідуальними (конкурси, атракціони), складніших за правилами, руховими завданнями ігор – з простішими, розважального характеру. У фізкультурних розвагах для дітей старшого дошкільного віку можуть переважати естафети, конкурси, атракціони, а також використовуватися ігри та вправи спортивного характеру.

Дні здоров’я організовуються один раз на місяць, починаючи з 3-го року життя. Цей день насичується різноманітними формами: загартувальні та лікувально-профілактичні процедури, дитячий туризм, фізкультурне свято або розвага, самостійна рухова діяльність, рухливі ігри на прогулянках, фізкультурні заняття тощо. Більшість з них бажано проводити на свіжому повітрі.

У день здоров’я вся освітня робота пов’язується з темою здоров’я та здорового способу життя (бесіди, читання художньої літератури, ігрова, пізнавальна, трудова, самостійна художня діяльність тощо). Програма дня здоров’я передбачає як загальні для всього дошкільного закладу заходи, так і розраховані на кожну вікову групу.

Тижні фізкультури організовуються так як і дні здоров’я, проводяться щоквартально. Програма розраховується на кілька днів.

Самостійна рухова діяльність як форма активізації рухового режиму проводиться з дітьми щодня під час ранкового прийому, денної та вечірньої прогулянок тощо. Вона може розгортатися як у приміщенні, так і на майданчику.

Організовуючи самостійну рухову діяльність, слід враховувати індивідуальні особливості здоров’я і фізичний розвиток, функціональні можливості організму конкретної дитини.
Неодмінні умови: систематична попередня робота з дітьми з метою формування у них необхідного рухового досвіду, врахування рівня фізичної підготовки, обізнаності про техніку виконання рухів, правил рухливих ігор та способів взаємодії між учасниками, призначення і використання фізкультурного й спортивного інвентарю, обладнання тощо; створення предметного оточення, яке б спонукало дітей до рухової діяльності, конкретизувало її зміст, забезпечувало динамічну зміну самостійних занять вправами та іграми залежно від інтересу, бажань, задумів вихованців. Доцільно періодично змінювати пропонований набір обладнання та інвентарю, вносити нові компоненти до предметного оточення, забезпечити дітям можливість вільного доступу до обраних предметів та використання їх у самостійній руховій діяльності, не заважаючи інших дітям.
Під час самостійної рухової діяльності дошкільнят педагоги мають передбачити застосування прийомів, які б сприяли її розгортанню, надавали їй організаційної стрункості й змістовності (наприклад: допомогти дітям з’ясувати задум діяльності, вибрати вправи чи ігри, потрібний інвентар, підготувати місце для самостійних рухів тощо). Щоб забезпечити оптимальні фізичні навантаження, важливо чергувати самостійні рухові дії дітей за видом чи способом руху, ступенем навантажень та активні рухи з короткочасним відпочинком, мотивуючи вчасну зміну динамічних занять і статичних положень.

Індивідуальна робота з фізичного виховання проводиться у вільний час, відведений для самостійної діяльності дітей, індивідуально або з підгрупами по двоє - четверо дітей. Мета – ознайомлення, поглиблене розучування і закріплення навичок їх виконання, усунення відставань у розвитку фізичних якостей. Враховуючи стан здоров’я, фізичний розвиток, підготовленість та інтереси дітей, педагог визначає мету індивідуальної роботи, добірку потрібного обладнання, інвентарю.

Заняття

Заняття розглядаються як цілеспрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної діяльності з фізичної культури та формування основ здорового способу життя. Вони дають змогу систематично, послідовно формувати, закріплювати й удосконалювати рухові вміння та навички, розвивати фізичні якості, давати дітям спеціальні знання та прищеплювати потребу в повсякденних заняттях фізичною культурою, оптимізувати рухову діяльність.

Організоване навчання у формі фізкультурних занять проводиться, починаючи з третього року життя. Тривалість занять для дітей раннього віку – 15-20 хв., молодшого – 20-30 хв., старшого -30-40 хв.
Тривалість частин заняття (вступної, підготовчої, основної і заключної) та обсяг матеріалу не постійні, вони змінюються залежно від освітніх завдань, умов проведення заняття.

Обов’язкові умови проведення занять з фізичної культури: вологе прибирання зали, провітрювання приміщення, підготовка фізкультурного обладнання та інвентарю. Обладнання та інвентар мають бути безпечними у використанні, естетично привабливими та відповідати віку вихованцям за розмірами, вагою тощо. Одяг та взуття дітей добираються з урахуванням місця проведення занять і пори року.

За освітніми завданнями, співвідношенням нового і знайомого програмового матеріалу фізкультурні заняття поділяють на:
- мішані (подається новий руховий матеріал та закріплюються раніше набуті уміння і навички; співвідношення знайомого та нового матеріалу на таких заняттях складає 3:1 або 4:1);
- заняття на закріплення й удосконалення рухових вмінь і навичок, або тренувальні (будується на більш або менш знайомих вправах);
- контрольні (проводяться за потребою в кінці місяця або кварталу, півріччя з метою перевірки рівня сформованості рухових умінь і навичок, спеціальних знань, розвитку фізичних якостей тощо).
За змістом рухових завдань і методикою проведення розрізняють:
- комплексні, або інтегровані, мішані (включають стройові, загальнорозвивальні вправи, основні рухи, рухливі ігри та інші види фізичних вправ; проводяться з використанням комплексу наочних, словесних, практичних методів і прийомів навчання залежно від віку дітей);
- сюжетні (будуються, як правило, за типовою структурою, але у формі «рухової розповіді», де всі рухові завдання пов’язані спільним сюжетом і виконуються в цікавих ігрових ситуаціях, на імітаціях тощо);
- ігрові (всі освітні завдання розв’язуються лише з допомогою ігор (3-5): спочатку проводяться 1-2 гри малої і середньої рухливості, потім – 1-2 гри великої рухливості, на закінчення – малорухлива гра; ігри добираються так, щоб за руховим змістом вони відповідали змісту всіх структурних частин типового заняття; проводяться на закріплення набутих рухових навичок або з контрольною метою);
- домінантні (акцентовані на реалізацію певних освітніх завдань, застосуванні певних засобів фізичного розвитку тощо, наприклад: заняття на розвиток швидкісно-силових якостей, або на оволодіння елементами спортивної гри чи вправи, або заняття з переважним використанням певного виду фізкультурного обладнання, інвентарю тощо).

Фізкультурні заняття є щоденними:
- двічі на тиждень вони проводяться у відведений для цього час у фізкультурній залі або на майданчику (за сприятливої погоди у період з квітня до жовтня);
- в інші дні тижня проводяться два заняття фізичними вправами на свіжому повітрі під час денних прогулянок (у всі пори року за сприятливих погодних умов) та один раз на тиждень проводиться похід за межі дошкільного закладу, якщо є відповідні природні умови для організації елементарного дитячого туризму.
Заняття на свіжому повітрі проводить вихователь групи або інструктор з фізичної культури з допомогою вихователя. До їх проведення, як і до занять в залі, можуть залучатися музичний керівник, помічник вихователя.

Усі заняття на свіжому повітрі мають таку саму тривалість, що й заняття у залі. Проте якщо вони проводяться у холодну погоду або з ухилом на оволодіння елементами спортивних ігор чи вправ їхня тривалість може дещо збільшуватися (до 5 хвилин). Оскільки ці заняття проводяться під час проведення прогулянок, то важливо правильно обрати період їх проведення: в холодну погоду їх доцільно організовувати під кінець перебування дітей на повітрі, щоб запобігти переохолодженню організму після отриманих фізичних навантажень; у теплу пору такі заняття варто розпочати через 10-15 (до 20) хвилин після виходу на майданчик, щоб діти встигли адаптуватися до погодних умов і щоб фізіологічні показники – частота пульсу й дихання – досягли належного для активної рухової діяльності рівня.

Особливої уваги педагогів і медичного персоналу потребує забезпечення оптимальних загальних навантажень на дітей у процесі фізкультурних занять.

Загальні навантаження – сукупність фізичних, психічних та емоційних навантажень на дітей під час занять з фізичної культури.

Фізичні навантаження – величина впливу фізичних вправ, виконуваних під час занять, на функціональну діяльність усіх органів та систем дитячого організму. Пік таких навантажень має припадати на рухливу гру в основній частині заняття.

Для регулювання (збільшення або зменшення) фізичних навантажень можна включати до змісту занять складніші чи простіші вправи (найістотніше навантаження на організм забезпечує робота великих, а не дрібних груп м’язів); змінювати їх кількість та дозування, темп виконання, амплітуду, кількісні параметри рухів (висоту, довжину тощо) та інвентарю (вагу чи розмір предметів). Важливо стежити за ступенем напруження м’язів при виконанні; скорочувати паузи між вправами, простою дітей за рахунок попередньої підготовки розмітки, обладнання та продумування способів оперативної розстановки/прибирання обладнання, роздачі/збирання інвентарю, раціональну організацію дітей на виконання рухів, доцільний добір методів і прийомів роботи з вихованцями.

Психічні навантаження – вплив фізичних вправ під час занять на психіку дітей (увагу, пам’ять, мислення, сприймання, уяву, волю тощо.). Найбільше психічне навантаження має припадати на початок основної частини заняття, коли розучуються нові чи виконуються найбільш складні за технікою, недостатньо засвоєні дітьми вправи з основних рухів.

Регулювати рівень психічних навантажень, запобігати перевантаженню дитячої пам’яті, мислення, уваги, сприймання, уяви допоможуть: раціональне поєднання нового і знайомого, добре й недостатньо засвоєного програмового матеріалу; періодична зміна або оновлення обстановки, середовища, місця проведення занять (обладнання, атрибутів та інвентарю; перенесення занять із зали на майданчики, у природні умови); насичення занять відповідною поставленим освітнім завданням кількістю практичних методів та ігрових прийомів; активізація пізнавальної, мислительної діяльності дітей.

Емоційні навантаження визначаються величиною впливу фізичних вправ на емоційний стан, настрій дітей. Максимальне емоційне навантаження, зазвичай, припадає на рухливу гру в основній частині заняття.
Регулюванню емоційних навантажень у ході занять з фізичної культури допоможуть бадьорий, діловий, при цьому доброзичливий тон, активність педагога; домірні й педагогічно виправдані заохочення дітей до рухів; естетично привабливі, різноманітні посібники у достатній кількості), проте надмір їх на одному занятті призводить до психологічної втоми); музичний супровід певних частин заняття; улюблені вправи та ігри дітей тощо.

Оптимальне поєднання всіх навантажень забезпечує більш високу працездатність дитячого організму й не викликає у дітей перевтоми. Помірна втома активізує відновлювальні процеси в організмі, пожвавлює темпи та поліпшує показники фізичного розвитку.

Педагоги мають стежити за зовнішніми ознаками реакції дітей на запропоновані їм загальні навантаження, як от: колір шкіри обличчя, спітнілість чола, щік, голови, спини, спосіб і ритмічність дихання (через ніс або рот, поява задишки), якість виконання рухів, стан постави, дисципліна, рівень дитячої уваги, інтересу, млявість чи надмірна рухливість тощо. За перших ознак перевтоми або передчасної втоми, слід вжити заходів щодо їх запобігання й підтримання здорового тонусу: внести зміни у зміст заняття, методику його проведення, дозування вправ, ввести додаткові паузи для відпочинку тощо, стосовно всієї групи, підгрупи чи окремих дітей. Основний показник реакції організму на загальні навантаження - частота пульсу. Проводячи пульсометрію у дітей, слід враховувати таку орієнтовну динаміку зміни частоти пульсу порівняно зі станом спокою: упродовж вступної частини заняття вона зростає на 10-15%, підготовчої – на 20-25%, під кінець основної – на 60-80%, у заключній частині знижується приблизно до рівня вступної, а повертається до норми через 3-5 хвилин після завершення заняття.

З регулюванням навантажень тісно пов’язані загальна і моторна щільність фізкультурних занять.
Загальна щільність заняття – це відношення педагогічно виправданого часу до тривалості всього заняття. Педагогічно виправданим є час, відведений педагогом на пояснення і роз’яснення, показ дій, вказівки, зауваження, заохочення, оцінки, допоміжні дії (шикування і перешикування дітей, роздача і збирання атрибутів, установка й прибирання обладнання), безпосереднє виконання вправ дітьми тощо. Час, витрачений на розмови з колегами, недоцільні пояснення та повчання, довгі бесіди, аналіз дій і поведінки дітей, довготривале очікування ними своєї черги при час виконання вправ чи при підготовці місця заняття, обладнання й інвентарю, зайві перешикування, повороти тощо, є педагогічно невиправданим і при визначенні загальної щільності занять не враховується. Тому всі ключові моменти організації та проведення занять слід ретельно продумувати, щоби час занять був педагогічно виправданим, а відтак загальна щільність занять наближалася до 100%.
Моторна щільність розглядається як відношення часу, проведеного дітьми у русі, до тривалості заняття. Вона визначається методом індивідуального хронометражу і має орієнтовні вікові норми: для дітей 4-го року життя – 55-60 (до 65)%, 5-го року життя – 60-65 (до 70)%, 6-го року життя – 65-70 (до 75)%, для 7-го року життя – 70-75 (до 80)%. Ці показники можуть коливатися у зазначених межах, оскільки залежать від ряду чинників: типу заняття (наприклад, моторна щільність мішаних занять менша, ніж занять-тренувань), складності рухів, ступеня їх засвоєння, рівня рухової підготовленості, організованості дітей та ін.

Існують різні шляхи регулювання моторної щільності занять, а саме:
- вибір раціональних способів організації дітей для виконання рухів та доцільне поєднання різних способів організації впродовж заняття. При цьому слід ураховувати, що фронтальний спосіб організації забезпечує моторну щільність на рівні 75-88%, груповий – 66-75%, потоковий – 62-70%, змінний – 58-66%, спосіб колового тренування – 72-84%, індивідуальний – 18-24%;
- поєднання вправ з основних рухів у комплекси-зв’язки (особливо зручне при потоковому, змінному, іноді – при індивідуальному, груповому способах організації);
- заповнення пауз під час очікування дітьми своєї черги або при зміні обладнання простими додатковими руховими завданнями, які не потребують ретельного контролю дорослого;
- розміщення й максимальне (можливо, багатоцільове) використання на занятті великого і дрібного обладнання;
- забезпечення достатньої кількості посібників та інвентарю, використання обладнання, зручного для одночасного виконання одних і тих самих рухів дітьми (це дає змогу уникнути довгих очікування дітьми своєї черги);
- педагогічно виправдане застосування словесних і наочних прийомів (передусім пояснень, показу, оцінок тощо);
- організація виконання рухів під рахунок або музичний супровід (йдеться про рухи, які можна виконувати у загальному ритмі й темпі, наприклад: ходьбу, біг, підскоки, загальнорозвивальні вправи).

Окрім занять з фізичної культури, у дошкільних навчальних закладах, де є басейни, проводять заняття з плавання, що є унікальним засобом впливу на організм дитини, вдосконалення рухів, розвиток фізичної витривалості, самостійності, наполегливості тощо.

Приміщення критих басейнів мають бути обладнані вентиляцією, достатньо освітлені, прибрані. В них має підтримуватись належний температурний режим: температура повітря в басейні +24˚+28˚, у роздягальнях і душових +25˚+26˚, температура води – в межах +26˚+29˚. У початковий період навчання плавання температура води в басейні може бути дещо вищою (до +30˚+32˚).

Басейни обладнуються спеціальним інвентарем для безпеки занять з плавання, а також іграшками та обладнанням для навчання елементів плавання.

Навчання плавання у дошкільних закладах може розпочинатися з третього року життя. Найдоцільніший час для занять: до сніданку – з 7-30 до 8-30, після сніданку – з 9-30 до 12-30, після денного сну – з 15-15 до 17-30. При цьому враховується, що заняття з плавання можна проводити не раніше, ніж через 30-40 хв. після їди та не пізніше ніж за 1,5-2 години до нічного сну і не за рахунок перебування дітей на свіжому повітрі.
Заняття з плавання проводяться двічі на тиждень. У ці дні не плануються звичайні фізкультурні заняття та заняття фізичними вправами під час денних прогулянок.

Заняття з плавання організуються з окремими підгрупами дітей: 3-й рік життя – по 5-6 дітей, 4-й рік – по 8-10, 5-7-й роки життя – по 10- 12 дітей.

Перші заняття короткотривалі – 5-7 хв. Поступово їхню тривалість для дітей 3-го року життя доводять до 10-15 хв., для 4-го року – 10-20 хв., для 5-го року - до 20-25 хв., для дітей старших дошкільників – до 30 (40) хв. Заняттям в басейні мають обов’язково передувати гігієнічні процедури.

Навчання елементів плавання відповідно до програмових вимог організуються поетапно й спрямовані на реалізацію певних завдань, а саме::
- І етап (3-4-й роки життя) – ознайомлення дітей з водою та її властивостями, освоєння у воді;
- ІІ етап (4-5-й роки життя) – набуття дітьми умінь і навичок, які допомагають почуватися у воді впевнено (спливати, лежати на воді, ковзати по ній, видихати у воду, розплющувати очі у воді тощо);
- ІІІ етап (6-7-й роки життя) – навчання плавання певним способом та правильним узгодженням рухів рук, ніг і дихання, починаючи з полегшених способів (наприклад, плавання кролем на грудях і спині без виносу рук);
- ІV етап (старший дошкільний та молодший шкільний вік) – засвоєння і вдосконалення техніки різних спортивних способів плавання, простих поворотів та старту у воду, плавання на „глибокій” воді.

Типова структура заняття з плавання:
- розминка (з ходьбою, пробіжками, комплексом загальнорозвивальних вправ, підготовчими до плавання вправами на суші); якщо ж немає місця для „сухого” плавання, розминка проводиться у воді;
- вправи на пересування (з ходьбою, бігом, підскоками), освоєння у воді (занурювання, затримка дихання, видихи у воду, відкривання очей у воді, спливання тощо);
- спеціальні вправи на опанування певного способу плавання засвоєння рухів рук, ніг, узгодження рухів тощо), рухливі ігри у воді з використанням уже засвоєних умінь;
- вільне плавання.

Плавання - специфічна спортивна вправа, оскільки плавець виконує всі рухи у горизонтальному, безопорному положенні. Тому на виконання вправ, спрямованих на вивчення і вдосконалення цього положення, має відводитися 80% часу основної частини заняття ( включаючи ігри, естафети, розваги).

Підсумком проведеної роботи з навчання плавання є свята чи розваги на воді (один-два рази на рік).

Робота дошкільного навчального закладу в цілому має спрямовуватися на підтримку, збереження та розвиток здорового способу життя дошкільників, формування мотивації здорового способу життя. З огляду на це, дітей треба ознайомлювати з поняттями про гігієну тіла, гігієну діяльності; здоров’я і хвороби, зовнішність, тіло, основні органи, а також про статеву ідентифікацію та диференціацію, розвиток організму, безпеку організму та діяльності. При цьому важливо дотримуватися принципів послідовності, систематичності, індивідуального підходу. Така робота проводиться в процесі всієї життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі.

Комунальний заклад дошкільної освіти № 22 (ясла-садок) Покровської міської ради Дніпропетровської області

Сторінка фізінструктора

Стаж роботи: 34роки.

Консультація для вихователів