Пам’ятка для батьків

1.Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

2.Якщо дитину підбадьорюють,вона вчиться вірити в себе.

3.Якщо дитина росте  в толерантності, вона вчиться терпимо сприймати інших.

4.Якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться агресивності.

5.Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

6. Діти навчаються жити від життя.

7. Якщо дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

8. Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.

9. Якщо дитина росте в докорах, вона стає замкнутою.

10.Якщо дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити у людей.

11.Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

12.Якщо дитину виховувати на основі духовних цінностей, вона вчиться бути добою людиною.

практичний психолог На допомогу батькам

Незабаром

в дитячий садок

(як допомогти малюку адаптуватися до дитячого садка)

Індивідуальний догляд чи дитячий садок?

В сучасній системі освіти перевага безумовно надається перебуванню дитини у дошкільному навчальному закладі.  З точки зору педагогіки, психології, соціології та медицини ідеальним місцем дошкільного виховання є ДИТЯЧИЙ САДОК. Саме тут дитина навчається: спілкуватися; відстоювати свої інтереси; враховувати думки інших; знаходити компроміси. Саме тут дитина стає самостійною. Дитячий садок – це своєрідна зменшена модель суспільства.

Перебування дитини в дитячому садку створює умови для розвитку в неї самостійності. В садку малюки значно легше та простіше засвоюють навички самообслуговування – вчаться самостійності  одягатися, дотримуватись  особистої гігієни, прибирати за собою.

У дитячому садку більше часу, ніж дома, приділяється ігровій діяльності та заняттям, які сприяють фізичному, психологічному розвитку дитини, розвитку мови, художніх та музичних здібностей.

Відвідування дитячого садка формує у дитини вміння спілкуватися в колективі, привчає взаємодіяти з іншими дітьми на основі домовленості, врахування загальних інтересів. Ці обставини особливо важливі для єдиних дітей в сім’ї. У процесі дорослішання дошкільники вчаться чекати своєї черги та ділитися тим, що мають. Діти не просто, а встановлюють достатньо тісні відносини.

В умовах дитячого садка зникає «Я – Моє»,  стає актуальним «наше – загальне». Дитина ділиться іграшками, допомагає одноліткам, якщо вони ще не навчилися вдягатись, роздягатись, пояснює правила гри тим, хто їх не знає.

Що таке «адаптація»?

Традиційно під адаптацією розуміється процес входження людини в нове для неї середовище і пристосування до його умов.  Це активний процес, що призводить або до позитивних результатів, або до негативних (стрес). Критеріями успішної адаптації вважаються внутрішній комфорт (емоційна задоволеність) та зовнішня адекватність поведінки.

Період адаптації – це досить складний період у житті дитини. Процес адаптації суто індивідуальний. Тривалість і характер адаптації залежать від віку дитини та її індивідуальних особливостей. Найбільш оптимальним для початку відвідування садка вважається трирічний вік.

У період адаптації у дитини відбувається зміна  раніше сформованих звичок та устрою життя, імунні зміни, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби.

 Середня тривалість адаптації - 7-10 днів в ясельному віці; з 3 років - 2-3 тижні; 5-6 років -1 місяць. В цілому процес адаптації до дитячого садка може тривати від декількох днів до 3 місяців. Виникнення у дитини стійкого "адаптаційного синдрому" свідчить про її неготовність до виходу із сім'ї.

Під час адаптації водити дитину в садок мають тато або мама, час дідусів та бабусь настане пізніше.

Як допомогти малюку?

Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені. Комплектація нових груп дітьми відбувається  навесні.

Якщо у вас виникають питання з приводу розвитку, виховання, навчання вашої дитини, перебігу адаптації, емоційного стану малюка, то адміністрація та фахівці дошкільного закладу завжди готові дати на них відповіді.

При можливості, познайомтеся з іншими батьками та дітьми ще до початку відвідування садочка. Чим ближчими будуть ваші стосунки з вихователями, іншими батьками та їхніми дітьми, тим легше буде звикнути вашій дитині.

Усвідомте, що ваше власне хвилювання передається дитині!!! Позитивний настрій мами – це позитивний настрій дитини.

Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть,що в дитячому садку багато іграшок, діток, і їй там буде добре, цікаво, весело.  

Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка,особливо додержуйтесь часу вкладання спати і періодів харчування.  

Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування. 

Повідомте вихователя про звички та вподобання вашого малюка,про особливості його здоров’я та поведінки.

Потурбуйтесь про нервову систему сина чи доньки.  В перші дні перебування не залишайте малюка на цілий день у дитсадку.

 Дайте дитині в садочок улюблену іграшку, вона дозволить відчувати рідне,знайоме поруч, допоможе заспокоїтись.

Починайте відвідувати садочок поступово: спочатку, приведіть дитину на 2 години, потім поступово збільшуйте час перебування дитини в садочку до сну. Коли залишите дитину спати пообіцяйте, що одразу її заберете і краще, щоб ви вже були в садочку, коли вона прокинеться. Але затягувати цей процес також не слід. Якщо попередні етапи дитина пережила більш-менш спокійно, можете збільшувати час перебування. Важливо, щоб  у неї не виникла думка, що садочок-це місце, де вона весело і цікаво проводить час разом з мамою.

Ні в якому разі неможна лякати або карати дитину садочком. Фрази типу «підеш в садок, там тобі покажуть» або «якщо будеш балуватись, то відведу тебе в садок» є неприпустимими.

Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

Учіть дитину гратися. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками.

Наберіться терпіння, не зліться, якщо дитина вередує зранку, для неї дуже важливі зараз ваша любов, підтримка та розуміння. 

Вважається, що до трьох років малюк пов'язаний з мамою «невидимою пуповиною» - і він, і вона залежать один від одного емоційно та фізично. Але колись приходить час мамі  відпустити себе від дитини.

Сподіваємося, що ваша дитина швидко і безболісно пройде процес адаптації!

Будьте впевнені, що адміністрація, вихователі, практичний психолог дошкільного навчального закладу № 22 зроблять все можливе, щоб ваш малюк почував себе в садочку, як удома!!!

Індивідуальний догляд чи дитячий садок?

Рано чи пізно перед батьками малюка постають питання-чи віддавати дитину в садок, і коли це краще зробити.

Якщо ви вирішили надати перевагу індивідуальному догляду, то обов’язково подумайте: на скільки ви довіряєте людині, яка буде поруч з вашою дитиною тривалий час щодня, і чи однакові у вас з нею погляди на догляд та виховання малюка.  

В сучасній системі освіти перевага безумовно надається перебуванню дитини у дошкільному навчальному закладі.  З точки зору педагогіки, психології, соціології та медицини ідеальним місцем дошкільного виховання є ДИТЯЧИЙ САДОК. Саме тут дитина навчається: спілкуватися; відстоювати свої інтереси; враховувати думки інших; знаходити компроміси. Саме тут дитина стає самостійною. Дитячий садок – це своєрідна зменшена модель суспільства.

Перебування дитини в дитячому садку створює умови для розвитку в неї самостійності. В садку малюки значно легше та простіше засвоюють навички самообслуговування – вчаться самостійності, вчаться одягатися, дотримуватись  особистої гігієни, прибирати за собою.  У дитячому садку більше часу, ніж дома, приділяється ігровій діяльності та заняттям, які сприяють фізичному розвитку дитини, розвитку логічного мислення, мови, художніх та музичних здібностей.

Відвідування дитячого садка формує у дитини вміння спілкуватися в колективі, привчає взаємодіяти з іншими дітьми на основі домовленості, врахування загальних інтересів. Ці обставини особливо важливі для єдиних дітей в сім’ї. У процесі дорослішання дошкільники вчаться чекати своєї черги та ділитися тим, що мають.

В умовах дитячого садка зникає «Я – Моє»,  стає актуальним «наше – загальне». Дитина ділиться іграшками, допомагає одноліткам, якщо вони ще не навчилися, вдягатись, роздягатись, пояснює правила гри тим, хто їх не знає.

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

·         Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

·         Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

·         Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

·         Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

·         Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

·         Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.

·         Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.

·         Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

·         Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Що таке «адаптація»?

Традиційно під адаптацією розуміється процес входження людини в нове для неї середовище і пристосування до його умов.  Це активний процес, що призводить або до позитивних результатів, або до негативних (стрес). Критеріями успішної адаптації вважаються внутрішній комфорт (емоційна задоволеність) та зовнішня адекватність поведінки.

Період адаптації – це досить складний період у житті дитини. Процес адаптації суто індивідуальний. Тривалість і характер адаптації залежать від віку дитини та її індивідуальних особливостей. Найбільш оптимальним для початку відвідування садка вважається трирічний вік.

У період адаптації у дитини відбувається зміна  раніше сформованих звичок та устрою життя. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби.

         Середня тривалість адаптації - 7-10 днів в ясельному віці; з 3 років - 2-3 тижні; 5-6 років -1 місяць. В цілому процес адаптації до дитячого садка може тривати від декількох днів до 3 місяців. Виникнення у дитини стійкого "адаптаційного синдрому" свідчить про її неготовність до виходу із сім'ї.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

·         Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

·         Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.

·         Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.

·         Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

·         Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

·         Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

 ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА 

ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?

Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих? 
Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.
Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

Телевізор та комп’ютер

Як правильно дивитись телевізор?
 

1.  Дивитися телевізор в присутності дорослого, що дає можливість дорослому коментувати те, що відбувається на екрані, обговорювати з дитиною побачене.

2.  Сидіти біля екрану не більше 20 хвилин (для дітей 4-5 років) і не більше 30 хвилин (для дітей 6 років) на добу, на відстані 4-6 метрів від екрану, який встановлено на відстані 1-1,3 метра (при діагоналі телевізора  59-69 см).

3.  Обговорювати з дитиною програму передач (які передачі принесуть користь) і обвести їх олівчиком, щоб дитина сама могла дивитися, що вона вже бачила, а що ще залишилося.

4.  Дивитися телевізор, сидячі в кріслі, на дивані, а не за столом під час їди.

5.  Більше проводьте часу зі своєю дитиною: гуляйте на вулиці, вигадуйте  різні ігри, зняття.

6.  Зробіть таємний вимикач, щоб дитина не включала телевізор на цілий

день, залишаючись одна вдома.

Правила користування комп’ютером. 

1.  Привчайте дитину правильно ставитися до комп’ютера: як до технічного  пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички,  а не як до засобу отримання емоцій.

2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати в комп’ютерні ігри.

3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп’ютером: 20 хв. комп’ютера, 30 хв. заняття іншими видами діяльності.

4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп’ютера.

5. Не дозволяйте дитині грати в комп’ютерні ігри перед сном.

6. Домовляйтеся з дитиною виконувати ці правила.

7. Помічайте, коли дитина дотримується ваших вимог, обов’язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином закріпляється бажана поведінка.

8. Не використовуйте комп’ютер, як засіб для заохочення дитини.  Під час хвороби і вимушеного перебування вдома комп’ютер не повинен стати компенсацією.

9. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп’ютерною грою.

10. Рекомендується перебувати за комп’ютером:

- дітям 6-річного віку 10-12 хв;

- 7 - 8 річного віку  15 хв;

                  -  9 – 12 річного – до 20 хв. не більше  4-х разів на тиждень.

пропонуємо подивитись разом із дитиною мультфільм про Настуню та комп’ютер. 

Готовність дитини до школи

«Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим усьому цьогонавчитися».

Ні, це не означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука. Це означає, що такі навички, як не дивно,– не головне у готовності дитини до школи.

В інтелектуальному плані у дитини мають бути: певний рівень пізнавальних інтересів, готовність до змін, бажання вчитися. Необхідні уміння долати труднощі та доводити розпочату справу до завершення. Важливі для успішного навчання й аналітичні навички: уміння порівнювати, зіставляти, робити висновки та узагальнення.

Першокласник легко вчитиметься, якщо він допитливий, уважний, з цікавістю шукає відповіді на питання, уміє слухати і виконувати не дуже привабливе завдання.

Напрацьовувати усі ці навички слід щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування), продовжуючи вдосконалювати їх протягом навчального року.

Вміння спілкуватися з однолітками, а також здатність виконувати роль учня допоможуть швидко адаптуватися у шкільному колективі. Дітям, які не відвідували дитячий садок, можливо, попервах у класі буде дещо складно. Адже у таких малюків уміння спілкуватися у дитячому колективі ще не сформоване. Можуть виникати непорозуміння з однокласниками, з’являтися слізки, відчуття незахищеності. Не панікуйте, а тримайте тісний зв’язок з учителем. Разом з ним ви допоможете своєму першокласнику відчути себе комфортно.

Дитина має бути досить самостійною: вміти одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, уміти користуватися туалетом.

Не зайвим буде перед школою відвідати педіатра. Навіть якщо дитина цілком здорова, ви отримаєте рекомендації щодо профілактики захворювань, загартовування.

Поради батькам: як підготувати дитину до школи.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. Вона включає в себе мотиваційну, розумову, емоційну-вольову, соціальну готовність. 
До вступу у школу у дитини мають бути сформовані знання про навколишнє середовище: 
• знання про себе, про свою родину, про своє місто, вулицю;
• знання про явища природи: пори року, місяці, дні тижня, про явища природи; 
• знання про дорослих людей: за віком, професією, якостями характеру. 
Займаючись з дитиною, враховуйте такі моменти: 
• Плануйте заняття таким чином, щоб діти досягли успіху. 
• Хваліть дитину за успіхи. 
• Намагайтеся позитивно ставитися до до невдач дитини. 
• Будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів. 
• Концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабкостях. Плануйте подальшу роботу, опираючись на ці сильні риси. 
• Завдання повинні бути достатньо складними, щоб бути цікавими, проте не занадто, щоб не викликати у дитини розгубленості. 
• Будьте постійними у своїх вимогах до дитини. 
• Доручайте відповідати дитині за будь-які види діяльності. 
• Надавайте дитині можливість продемонструвати свої досягнення. 
• Використовуйте всі можливості матеріалу для того, щоб зацікавити дитину, ставлячи проблему, активізуючи самостійне мислення; 
• Організовуйте співробітництво з дитиною, здійснюючи взаємодопомогу та співробітництво; 
• Робіть усе можливе, щоб ваша дитина була щасливою. 
Що можна і чого не можна робити до школи? 
Зовсім не слід: 
• Змінювати режим дня дитини: позбавляти денного сну, прогулянок, ігор; 
• Оцінювати все, що робить дитина, так, як оцінюється діяльність учня; 
• Проходити з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру на навчання; 
• Занадто багато і одразу все вимагати;свої вимоги формулюєте доступно та поступово; 
• Драматизувати невдачі дитини; 
• Порівнювати дитину з іншими дітьми; 
• Проявляти негативне ставлення до неправильних дій дитини; 
• Постійно поправляти дитину, часто примушувати переробляти роботу, тому що це призводить до гіршого результату; 
• Вимагати від дитини розумінні всіх ваших почуттів. 
Необхідно: 
• Прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте. 
• Навчити її долати труднощі, планувати свої дій, поважати оточуючих; 
• Приділяти належну увагу фізичному розвитку дитини, особливо моторики, використовуючи ліплення ; малювання; 
• Поббати про постановку руки при письмі; 
• Заохочувати допитливість дитини, прагнути, щоб вона дізнавалася щось нове для себе; 
• Формувати в дитини вміння ставити запитання, заохочувати її міркування: 
• Намагайтеся, щоб дитина більше часу проводила з дорослими, робила з вами домашню роботу, бачила, як ви спілкуєтеся з людьми.